Вень Кесін й гадки не мав, яке зілля використовував його супутник, але не став питати. Він мовчки стояв поруч, вірячи, що Чжоу Цзишу знає, що робить.
Незабаром почулося важке дихання звіра, що наближався. Істота настороженою ходою підійшла до їхнього укриття приблизно на три чжани.[85]
Величезний звір, вкритий чорним скуйовдженим хутром, був схожий на собаку розміром з коня. Із широких ніздрів виривалося смердюче свистяче дихання, отруюючи повітря смородом гниючої риби. Звір підняв морду, немов щось відчув, і завмер перед входом в ущелину.
Чжоу Цзишу притулився до стіни, схрестив руки на грудях і уважно примружився, розглядаючи нового монстра. Губи Вень Кесіна швидкоплинним вигином зачепила холодна посмішка, яка за мить безслідно зникла.
Істота стояла близько, але не помічала присутності чужинців. Через кілька довгих секунд вона відмерла і припустила підтюпцем. Під пильним поглядом двох пар очей чорний звір пішов за запахом крові до нещодавно вбитих водних монстрів. Виявивши останки, він видав утробний гарк, заробив щелепами і... Відгриз трупу голову одним укусом.
Вень Кесін і Чжоу Цзишу переглянулися. Чжоу Цзишу був у тихому жаху, хоча й не показував цього. Він мав достатній досвід, щоб не сплутати людський череп із чиїмось ще. Чи можливо, щоб ці водні істоти були людьми? Хіба люди можуть виглядати подібним чином?
Вень Кесін ткнув його пальцем і вказав на звивисту стежку позаду. Чжоу Цзишу кивнув, і вони почали обережно просуватися в протилежний від звіра, що бенкетує, бік. Стежка то розширювалася, то звужувалася, петляючи в темряві. Лише відійшовши досить далеко від річки, Вень Кесін зважився перервати мовчання:
- На кістках були відбитки не тільки звіриних зубів, а й людських. Думаєш, водні тварюки поїдають одна одну?
Цього разу він не говорив дурниць, але був до дивного байдужий до обговорюваної теми. Шепіт Вень Кесіна звучав ненабагато голосніше за дихання, немов йому було шкода витрачати енергію на порожні розмови.
- Вони люди взагалі? - додав він після короткої паузи.
Чжоу Цзишу кинув на свого супутника короткий погляд і відповів таким же байдужим тоном:
- Вибач мою необізнаність.
Вень Кесін тихо розсміявся:
- Ти і необізнаність? Ха! - і, залишивши розпитування, широкими кроками кинувся вперед.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Далекі Мандрівники
AdventureПовість про колишнього очільника спеціальної організації, що підпорядковується імператорській владі, який, залишивши своє минуле життя позаду, опинився випадково втягнутий у світ бойових мистецтв.
