Дружина зомбі №1

Розділи 193-194

Розділ 193. Я сумував за твоєю пустою головою

Фруктові дерева та овочі в просторі росли дуже швидко. Посадиш їх уранці — надвечір вони ж дозріють, залишалося лише зібрати їх і віднести на склад.

Шкода, що проведений разом час стрімко закінчувався. Через десять днів Му Іфаню довелося залишити простір, адже він мав повернутися в вежу Му, доповісти батькові про вилазку і обговорити конфлікт із родиною Джань. Також йому потрібно взяти шефство над своїми хлопцями, не може ж він ігнорувати свої обов'язки.

— Хочу забрати тебе з собою та познайомити з батьком.

Му Іфань обійняв чоловіка, щойно вони опинилися у своєму світі. Незважаючи на те, що вони провели з десяток днів разом, йому все ж таки не хотілося так швидко розлучатися.

— Залишися на вечерю, — Джань Бейтянь погладив його по волоссю.

Му Іфань кивнув, погоджуючись із пропозицією, адже так він зможе побути тут трохи довше.

Після вечері він повільно виїхав із території школи та попрямував до свого табору. Через деякий час він уже стукався до кабінету Му Юечен.

— Тільки-но повернувся до міста В і одразу ж втік, — пожурив його батько.

Якби не той факт, що син пригнав цілу вантажівку припасів, а один з його солдатів немислимим чином набув здібності, він би зробив йому серйозну догану.

Зустрівшись з ним очима, Му Іфань відсунув стілець і сів.

— Я лише хотів побачити дружину. Ми не бачилися десять днів, я скучив за ним.

— Вона так далеко живе? — Запитав Му Юечен, забарившись.

До речі, його синові вже тридцять років. Він уже не такий молодий, значить настав час одружитися.

До кінця світу чоловік планував представити йому дівчину як наречену, щоб той міг одружитися і продовжити сімейну лінію. Але на той час, як він зміг підшукати відповідну кандидатуру, його син відмовився обговорювати це питання.

Після початку апокаліпсису у нього виникло багато важливих справ. Він був такий зайнятий, що зовсім забув про одруження старшого сина. А коли той повернувся додому з дитиною двох-трьох років, у нього навіть такої думки не виникло.

Тепер же йому здавалося, що потрібна година настала.

— Так, я їздив побачитися з ним.