Зміїне Кубло 18+

Розділ 53

Селія

Знову той самий дім, ті самі стіни.

Той самий гавкіт, та сама прислуга.

Все те саме.

Але не так добре як колись.

Це все взагалі було дурною ідеєю, вона мала знати, чим закінчиться її втеча. Легше вже просто було розповісти про все Конрадо, і не витрачати час на втечі.

Результат був би таким самим.

Він нічого і не подумає їй зробити, поки вона виношує його дитину.

Навіщо було втікати? Спланувати такий тяжкий план?

Селія і сама ні про що не здогадувалася, і справді думала, що її викрадають. А це виявився порятунок від іншого боса. Селія отримала свободу, отримала гроші, але не отримала одного — відповіді на свої дилеми.

Як добре, що Конрадо в цьому розбирався.

Вистачило однієї розмови, щоб кожен отримав те, чого хотів.

— Я не хочу продовжувати жити з жінкою, яка мене не любить. Не хочу продовжувати жити з жінкою, яка мене обманула. Не хочу, щоб ти була моєю дружиною,— Конрадо сидів за столом в своєму кабінеті і вказував на неї пальцем.

Селія виглядала так, ніби він націлював на неї пістолета. До такої розмови вона не була готова. Вона готувалася до аборту, а не до розмови з чоловіком, який вважав її мертвою.

— Ти й до цього знав, що я тебе не кохаю.

— Не виправдовуйся,— напевно, він хотів вдарити долонею по столі, але натомість лише стиснув порожню склянку.— Я більше тебе не слухатиму.

Перед нею він не пив.

Селія склала руки на колінах. Вона знала, що рано чи пізно він всеодно дізнається про те, що вона жива. Конрадо занадто впертий, щоб з першого разу повірити в правдивість мертвого тіла.

Напевно, навіть якби вона померла своєю смертю, з першого разу він би не повірив.

Тим більше, він її любив. А, може, і навіть зараз любить. Та не може. Якби не любив, то не говорив би цього всього.

Селія розуміла, що не мала відчувати провини, але провина була. Він же ніколи не робив їй нічого поганого. Це просто було завдання. Просто гроші.

— Що зі мною буде? Що ти хочеш зробити, тепер?

Конрадо поставив склянку і піднявся зі свого місця. Селія облизала губи. Він виглядав розлюченим. Його злість розповсюджувалася на ментальному рівні, просочуючись навіть скрізь стіни.