мамо, або історія від духа...

26 розділ

Прокинувшись, вранці Аліса була, сама не своя. Що це було вночі? Може, вона з'їхала зглузду або ж ...або ж що? Вона не знає, що робити. Дівчина вщент заплуталась. Може, розказати Саші або Ірен. Але як? Дівчина впевнена, що їй не повірять. А навіть якщо повірять, то й що? Як вона про це розкаже. Ніби, все так просто- взяла і переповіла про все це. Аліса зробила собі кави і вирішила забути про все. Може, це лише сон і він нічого, зовсім нічого не означає? Десь через 15 хвилин до кімнати постукав Саша.
- Привіт. Як ти? Не хочеш кудись піти? Може, подзвонемо Еббі.
- Еббі з Ірен поїхати кудись. Вони ще вчора про це говорили. А щодо кудись піти, то ні. Давай трішки пізніше.
- Ти чимось засмучена. Щось сталося?
- Та ні. Нічого особливого. Хочеш кави або чаю?
- Я не проти.
- То що? Кава, чай?
- Давай чаю.
Аліса зробила хлопцю чаю і вони разом продовжили таку безтурботну і милу розмову.
...
Час знову взяв над всім гору. Я не встигла оглянутись назад, як вже минуло більше місяця відколи я бачила їх востаннє. У друзів так багато змінилося. Еббі і Ірен почали зустрічатися потайки від всіх, Саша виграв запрошення на вікенд у двох до Канади, а Аліса... Ось у неї нічого не змінилося. Вона досі не помічала того, що було так очевидно.
Я застала Алісу у ліжку. Дівчина ще так солодко спала... Була десь 8 коли у номер постукали. Навіть не так, не постукали, а почали гримати.
Аліса, ніби, зомбі швидко одягнула перший-ліпший халат і пішла відчиняти двері, які відівчора спеціально зачинила.
- Хто це?- запитала Аліса.
- Це я. Алісо, відчиняй,- ледь-ледь прошепотіла Ірен.
Аліса відчинила і побачила перед собою заплакану подругу, яка ледь стояла на ногах.
- Дівчинко, мила, що з тобою. Та ти тремтиш. Ану заходь!
Ірен сіла на диван і заплакала ще сильніше.
- Що сталося?
- Еббі.. він...я його просто ненавиджу.
- Стоп. І ти через це плачиш. Наскільки мені відомо ти і раніше його не дуже любила.
- Любила!... Вибач, що не розказала тобі раніше...ми з Еббі зустрічаємося, точніше зустрічалися вже майже місяць.
- Так...ну добре про це ми поговоримо пізніше. Я звичайно здогадувались, але.... Що ж тоді сталося? Ти плачеш, бо не сказала мені?
- Ні..цей місяць він був просто прекрасний,але все колись закінчується, і мені здається, що нашим стосункам саме час закінчуватись!
- Поясни, що знову не так.
- Я...Я лише хотіла дізнатися, як у нього справи ....
- І що?
- Взяла слухавку якась молода жінка і сказала...все я не можу. Загалом, у нього вже є дружина, чи дівчина. Розумієш, виходить я не одна.
- Ірен, це все так бонально... Може це його сестра або знайома, або врешті решт мама.
- Це виключено. У нього немає сестер, а мама... Це була молода жінка.
- Давай не будемо себе накручувати, а просто дізнаємось правду. Підійде до нього і запитай.
- Ага і він мені скаже правду? Ось це вже ні! Від сьогодні я не скажу йому жодного слова. Хіба щось по-роботі. Максимум.
- Хочеш я запитаю?
- Ні! Я не те що бачити я слухати про нього не можу. Забудь. Його для мене більше не існує. І, будь ласка, дай мені слово:ти ніколи не розкажеш про це Саші чи Еббі.
-Давай так, якщо я не буду бачити в цьому потребу...
- Алісо!
- А якщо я буду змушена тебе рятувати? Тоді я просто не впораюся без Саші!
- Ок. Тільки якщо рятувати. Але Еббі, якщо...то ти мені більше не подруга.
- Сонечко, це настільки абсурдно,але гаразд, я згодна.
...
Не пройшло і тижня, як Еббі не витримав і вирішив запитати, що сталося у тої ж Аліси.

- Алісо, я розумію що ти тут зовсім не причому, але ви з Ірен кращі подруги і я впевнений, що ти знаєш....
- Про що?
- Алісо, будь ласка, мені і так важко. Просто скажи, що я зробив не так.
- Еббі, я розумію, тобі важко, але і ти мене зрозумій.Я тут не причому, тому без дозволу Ірен я не можу тобі нічого сказати. Хіба що... у тебе ще є шанс, але він ну дуже мізерний.
- Але Еліс.
- Еббі. Вона зараз дуже пригнічена, тому поки що не чіпай її. Спробуй трішки пізніше, прошу...і відпусти мене.
- Дякую...
- Я дуже хочу вам допомогти, але...якщо ти справді винен, я не хочу втратити кращу подругу.
- Винен? Але в чому?
- Пригадай, що між вами було. Може, згадаєш. Ти точніше не ти, але...ти зробив їй дуже боляче.
- Не я?
- Еббі, я і так сказала забагато.
І вона пішла в невідому навіть їй сторону, просто, щоб не втручатися у те що і для неї було дуже важливим.
...
Того вечора, Саша зайшов до Аліси просто щоб попити чаю з тістечками. Він не сподівався ні на що, хоча ні, у цій ситуації він рятував друга.
- Аліса,- я розумію це не наша з тобою справа, але те що коїться у Еббі із Ірен... Ми не можемо пройти осторонь.
- Я знаю. Але Еббі, він виявився мерзотником. Принаймні так думає Ірен.
- Еббі? І ти у це віриш?
- Вірю не вірю? Головне, що у це вірить Ірен. Скажи чесно, усю нашу розмову ти переповіси Еббі?
-Ну...ні, але я сподіваюсь дізнатися для нього дещо важливе...
- Дякую за правду.
- То через що Ірен так з Еббі?
- Скажи у Еббі був хтось крім Ірен?
- Я не знаю. Ні. А нащо ти питаєш?
- Неважливо. Передай Еббі, що у такому випадку йому нема за що хвилюватися. Якщо це все неправда, то Ірен просто собі все вигадала і все стане на свої місця.
- Ти мене ще більше заплутала... Ми з тобою можемо їм якось допомогти?
- Поки що ні? Дамо їм 3 дні, щоб все з'ясувати.
- А якщо нічого не владнається?
- Тоді мені буде потрібна твоя допомога...
- Алісо, якщо чесно, то я взагалі нічого не розумію.
- Ну добре. Але вибач, але я не можу розказати тобі все. Принаймні зараз. Я не буду собою, якщо зраджу Ірен....