мамо, або історія від духа...

39 розділ

Сьогодні,рівно рік , як все це сталося. Рік тому, 23 серпня усе це сталося.Так, саме стільки часу Марі не бачила маму і тата. Точно сьогодні їй дев'ять. Тепер Марійка вже зовсім доросла дівчинка. На жаль, цей день назавжди стане болючим, вона все життя буде пам'ятати втрату.
Крім Мадді ніхто не знав, що у Марі сьогодні свято. День був зовсім звичайним, таким як вчора чи тиждень тому.
Мадді, як добре,що все так склалося.
Два тижні тому прямо з лікарні дівчина поїхала додому.
Так це був важкий період її життя. Крім струсу мозку, і перелому ребер дівчинці пошкодили ще й печінку. Але нічого Мадді впоралась. Її мама нарешті отямиласась. Можливо, якби не хвороба, її мати так і ніколи не пробачила її батька, а заразом і саму дівчинку. Нарешті у неї все складалося добре, Марі бачила її кілька раз, тоді Мадді була щасливою.
Так, на жаль, банду Ліззі не арештували....але в школі вже давно припинились знущання і вимагання грошей.
А все чому?
Тому що батьки дівчат заплатили величезний штраф?
Так ви вгадали, усі просто відкупились від закону, хоча ні, штраф це теж закон,тоді краще так вони заплатили штраф, бо того вимагав закон.
Вони теж постраждали.
Батьки двох перевели їх в інші школи. Тут залишились тільки Ліззі, та й вона дуже страждала. Усі дивились на неї злими, ненависними поглядами.
Та добре вже краще повернемось до Марі.
Так дівчинка дуже сумувала за Мадді, але та була щаслива і Марі була за неї рада.
Вона намагалася не згадувати події того дня, дівчинка намагалась заповнити порожнечу читанням. Якби ж тільки мама або тато  були живі... Зараз Марі б вітали, дарували подарунки, але це вже в минулому.
У двері її кімнати постукали.
- Заходьте,- ввічливо відповіла дівчинка,- Мадді?
Вона ледь не плакала.
- Ну що малеча, влаштуємо тобі свято.
Ззаду дівчини, стояла її мати.
-  Одягайся ми вже відпросили тебе у деректора.
- Що? Навіщо? Я ж нічим не зможу віддячити. І мені важко в цей день думати про свято...
- Давай уявимо, що це просто день, такий як був припустимо два роки тому,- втрутилась її мати.
- Але ж, я це зайвий клопіт...
- Що ти, для тебе наші двері завжди відчинені ти не можеш бути клопотом.
- Давай знімай свою піжаму.
Марі була на сьомому небі від щастя. На цій землі, знайшлися люди, які її люблять.
...
Спочатку вони пішли в парк. Там було так гарно!!!! Квіти, дерева інколи гойдалки. Усі їли морозиво. Потім пішли в кіно. Фільм був чудовим. Головна героїня за словами Мадді була дуже схожа на іменниницю. А далі Мама Дівчинки запросила Марі додому.
- Заходь, у нас не дуже просторо, але місця думаю вистачить. Кухня там.
Коли вони зайшли в кухню, Марі побачила дуже смачний торт на столі.
- Це мені?
- Так сонечко, вітаємо тебе з твоїм дев'ятим днем народження.
- Забувай свічку, і будемо різати.
Вони веселилися десь до 9 , а потім Марі мусила повертатись назад.
...
Марі відчинила свою кімнату. Нікого не було. Тут сумно і страшно. На час літніх канікул Лоллі поїхала до батька, а Мадді, Мадді більше тут не мешкає.
Спробувала заснути, але , на жаль, після усього сьогодні пережитого, після стількох чудових емоцій,їй це не вдалося.
Що тоді робити? Наче не пізно. Десь годину тому закінчилась вечеря...
Може до дівчаток?
Вона вийшла з кімнати і спустилась на перший поверх.
Відкрила двері залли, о нарешті, тут хоч хтось є.
- Привіт. Можна до вас?
- Заходь.
- А що ви робите?
- Готуємо привітання з днем народження, для одної дівчинки.
Марі похнюпилась...
-Послухаєш?
- Ну добре...
- Марі ти тут вже більше ще ніж три місяці і за цей час ми так і не знали б коли у тебе іменнини, якби не одна маленька деталь , ми вміємо питати, саме завдяки нашому деректороі ми все і дізналися. Ми усі бажаємо тобі знайти своє місце в суспільстві і не забувати нас в майбутньому!!!
Марі досі не розуміла, що відбувається.
- То це все для мене?
- Так...ти ж знаєш, ми усіх стараємось вітати.
Марі заплакала.
- Я..дякую, це все так неочікувано.
Вони обіймалися. А потім їли ще один святковий торт.