мамо, або історія від духа...

32 розділ

- Привіт, Ірен, я знаю, що це якось дивно і.....але я дуже хочу хоча б на один день потрапити в твій клуб.
- В якому ти сенсі?
- Ну пам'ятаєш, ти розповідала про клуб який ти створила зц своїми подругами ще в студентські роки.?
- Такккк, але ми давно не збирались сприводу цього. Мабуть, років п'ять.
- Але ж ти казала, що ви і досі спілкуєтесь.
- Ну так, ми ж подруги. Зустрічаємось  десь декілька разів на місяць, часто зідзвонимось, але наші розмови нічим не пов'язані з нашим клубом.
- Але ж заради мене ти зможеш все повторити. Лише один раз, ну будь ласка.
- Боюсь тобі не буде цікаво, але якщо хочеш, то.... Зараз я подзвоню Корі, може щось з цього і вийде..
-  Добре, я на зв'язку.
Аліса кинула слухавку." Це єдиний  нормальний варіант"-думала дівчина. Але чи так воно було?
...
Все вийшло. Ну так звичайно,Аліса хороша людина, а отже у неї все має вийти. Вони вирішили зустрітись рівно о полудні. Дві години на це все вистачить. О зараз якраз 16:40. Потрібно летіти туди, бо ж не встигну.
...
Аліса зайшла у домовлене кафе в призначений час. Вона трішки хвилювалася, але у цій ситуації це було  нормально.
Он за столиком біля вікна Ірен з подругами. Ну добре все Аліса впевненою ходою пішла туди.
- Привіт. Я Аліса, і так я і є та чудачка, що мріяла потрапити у ваш клуб.
Дівчата усміхнулися. Їх було четверо, якщо рахувати Ірен. Кожна з них була навіть рада цій зустрічі.
- Та нічого,- озвалася одна з них,- Я Одрі. І нам дуже приємно з тобою познайомитися. Якщо чесно якби не ти ми б ще довго не наважувались зібратися з цього приводу.
- Я Кора,- сказала ще одна.
- Ну а я Сандра.
- Мені  теж дуже приємно з вами познайомитися. І чим ви зазвичай  займаєтеся?
- Краще підійде займались, але...взагалі ми створювали свою штучну мову.
- Чесно?
- Такккк.
- Я вже хочу її почути.
Після двох годин від їхньої зустрічі понять вже пов'язаних між собою людей  вже стали хорошими знайомими, а після третьої чашки кави кращими друзями, тож не дивно, що в кінці зустрічі усі обмінялися номерами і адресами електронних сторінок.
Діло було зроблено. Все було навіть краще ніж Аліса очікувала. Дівчина була задоволена, адже вона не просто виконала свою місію, а ще й знайшла нових друзів.
...
А ось Саші не так пощастило. Цього було варто очікувати, адже це друзі дитинство Еббі, а отже ймовірність що вони досі спілкуються максимум 10%.Три з п'яти номерів були не дійсними, а інші двоє в останнє бачили Еббі на випускному. Але не все так погано як здається. Хлопці пообіцяли допомогти з друзями, адже знали більше ніж Саша. Все що вони попросили це  отримати запрошення на свято.
Все було не так як Саша очікував, проте він тримав себе в руках.
...
Ще ввечері Аліса подзвонила новим знайомим. Справу не можна було вирішити по телефону, тож дівчата домовились про зустріч о 7.
Час збіг швидко і Аліса вже чекала на подруг у дуже привабливому кафе біля її готелю.
А ось і Сандра.
- Привіт,- привіталась дівчина,- я нічого не зрозуміла, крім того що це дуже важливо.
- Так,а де інші?
- Скоро будуть я сподіваюсь. Ти щось замовляла?
- Нічого, крім чаю з кардамоном.
- Тоді я замовляю наші з дівчатами улюблені десерти. Насправді, ми тут часто буваємо.
- Я напевно не буду.
- Ні, ні, ні, ти маєш це спробувати. А он вже і Кора.
- Привіт, вибачте що запізнилася,але не так просто дістатися в інший кінець міста, за 30хв.
- Нічого, все одно Одрі ще немає.
- Вона норвежка?- запитала Аліса.
- З чого ти взяла. Її батьки з відти.
- Просто у неї норвезьке ім'я.
- Ааа ну тоді зрозуміло.
- Нарешті,- сказала Кора.
- Вибачте, вибачте, я просто ніяк не могла дочекатись няню. Мій хлопчик, ну ніяк не міг залишитись на самоті.
- Та нічого. До речі, як там твій Евен?
- Дякую, все добре. Вчора побачила у нього перший зуб. Я така щаслива.
- А скільки йому?- запитала Аліса.
- Майже чотири місяці. У мене вже великий хлопчик.
- Ну добре, я так зрозуміла у всіх не багато часу, тож може почнемо. Алісо?
- Ааа? Так звичайно. Ви щось чули про Еббі.
- Це хлопець Ірен, що здається її зрадив?
- Та ні він не зрадив, я чула, що він просто її покинув.
- Він не зрадив і навіть не покинув, все зовсім інакше. У мене є десять хвилин?,- нарешті втрутилась Аліса.

- То ви вирішили одружити їх?
- Здається так. Просто, вони б ніколи не зробили це самі.
- А якщо хтось з них вже на весіллі не погодиться. Скаже"ні" . Ось так просто.
- Ну, тоді ми вже нічого не вдієш. Але ж варто спробувати.  То ви допоможете?
- Звичайно, ви знаєте я дуже щаслива у шлюбі, і саме мій чоловік зробив перший крок.Якщо вони кохають один одного і просто надто горді, щоб помиритися, потім нам ще скажуть дякую,- сказала Одрі.
- Ну, я від цього усього не в захваті, але варто спробувати,- додала Кора.
- Ну якщо вам цікава моя думка, я проти, але що вже тут вдієш,- це звичайно була Сандра.
- Але найголовніша проблема в гостях. Я ледве дізналась про вас, а про інших, це  вже точно не для мене.
- Ми все вирішимо, ось побачиш це свято всім запам'ятається. А що там з гостями Еббі.
- Ми знайшли тільки два шкільних друга, з якими Еббі не бачився більше 2 років тож поки нічого.
- Цю проблему ми теж вирішимо. Світ тісний, тож все буде добре.
Вони проговорили ще годину, а потім стомлені пішли кожен до свого дому.
...
Аліса одразу пішла до Саші. Вона мала йому все розказати, дівчина була задоволена.
- Ну як?- одразу ж запитав Саша.
- Я так стомилася.
- Заходь. Будеш чай або каву?
- Та ні. Можна я сяду на твоє ліжко?
- Звичайно. Може все -таки зробити тобі кави?
-Ну добре, але це вже четверта сьогодні. Після неї я не засну до ранку.
Коли він прийшов Аліса вже солодко спала.