мамо, або історія від духа...

18 розділ

Час... Що за дивна штука? Він,ніби, лікує, але чи усіх. У них щось змінилося, зламалося. Вже ніколи не буде так як раніше, але...може бути краще. Вони так і залишились друзями, проте це не були такі ж приязні  і милі стосунки. Саша став набагато відлюдькуватішим, а Аліса сором'язливішою в його присутності.
"Ало",- сказала дівчина.
"Привіт,як там у вас?,- запитала Ірен.
" Все як і було",- сумно відповіла Аліса.
" Я через десять хвилин буду біля твого готелю...тебе почекати?"
" Ну якщо тобі не важко, то так"
" А ви вже не ходите  разом з Олександром?
"Ірен, ще слово і ми вже не будемо ходити з тобою"
"Ну все, все я більше не буду."
..
В Аліси зовсім не було настрою, тому вона швидко одягнула першу -ліпшу сукня, розчесала волосся  і спустилась в хол. Там на неї вже чекала Ірен.
- Привіт,-сказала Ірен.
- Привіт,- сумно відповіла дівчина.
- Вище носа. Це ще зовсім не кінець світу!
- Я знаю,проте...весь цей тиждень я живу наче в пеклі.
- Це мине, звичайно, якщо це просто почуття винни.
- А якщо ні?
Вони зайшли в офіс.
- Тоді також мине, але тобі знадобиться багато часу, щоб про все забути.
Вони посідали на свої робочі місця і взялись до роботи.
- Ірен, Алісо,- через 10 хвилин перервала їхню розмову деректорка,- Олександра не буде, тому візьміть його проект на себе.
- А що з ним?- запитала Аліса.
-Леді, я думала, що ви знаєте про  конфідейціність такої інформації.
- Знаю, вибачте.
Вона пішла і подруги залишились на одинці з усім тим що мали.
...
-Ірен...
Десь через дві години перервала дівчину Аліса.
-Що?
- Мені страшно!
- Чого?
-Я за нього боюсь. Раптом він щось з собою зробив!
- Не думаю, в таких випадках явно не попереджають керівництво.
- Все-одно. Мене якось не пособі.
- Сонце, я чесно не знаю чим тобі допомогти.
- А якщо я тобі дещо запропоную...погодилишся?
- Залежно що. Але думаю, що так.
- Можеш зробити так, щоб я змогла відлучитися на годинку.
- І як я це зроблю?
- Просто якщо мою відсутність помітить місіс Кайт, придумаєш щось.
- Я скажу, що тобі терміново було потрібно піти, але ти відпрацюєш все під час обідньої пори.
- Дякую. Ти найкраща.
- Я сподіваюсь, ти не наробили дурниць!?
-Ну, я теж на це сподіваюсь.
...
Вона швидко вибігла з офісу і побігла в готель.
"Боже, що я роблю? Я навіть не знаю де він. Може, його й нема в готелі. І чого я взагалі туди йду!!!"
Але було пізно щось змінювати, адже до готелю залишилось менше ніж дві хвилини. Вона піднялась на потрібний поверх, і наважилась постукали. Ніхто не відчинив і дівчина вже зібралась йти, аж раптом двері таки відкрились і перед дівчиною постав чоловік з ковдрою на голові ледь-ледь схожий на Сашу.
- Привіт,- прохрипів хлопець.
- Привіт,- ніяково відповіла дівчина.
- Ти чого тут?
- Я...я дуже хвилювалася за тебе.
Вона заплакала.
- Ей ти чого? Заходь до мене, чого ми в коридорі стоїмо?
- Ну добре...
- І чого ти рюмсаєш?
- Просто, від тоді як ми...ну посварились, я почала себе зовсім по-іншому відчувати. А сьогодні тебе не було на роботі і я вже собі надумала...
- Не бійся. Зі мною все добре, ну майже. Це просто застуда.
- Застуда? Ти вже ходив до лікаря?
-Так, вранці. Але все що вона мені сказала, я точно робити не буду.
- Ну тоді, ти будеш змушений, робити те що скажу тобі я!
- Цей варіант мені подобається набагато більше.
- Лягай в ліжко, я тебе вкрию ковдрами!
- Я б задоволення, але по-перше мені треба працювати,а по-друге, в мене тільки одна ковдра.
-Ти що? Працювати! Мені цікаво над чим?
- Над моїми проектом.
- Твій проект, ще сьогодні вранці віддали мені і Ірен. Тільки Еббі залишився без роботи.
- Мені шкода...
- Чого це? Він був для тебе таким важливим?
- Ні. Просто через мене ви будете змушені працювати над тим, що зовсім не мали.
-  Ми впораємося! Ой ковдри! Я принесу свою і ще дещо.
- Не треба, ти під чим будеш спати?
- Попрошу адміністратора дати мені ще одну.
Вона пішла, не дочекавшись відповіді, щоб таки взяти свою ковдру і часточку свого дому.
...
-Ось!-сказала Аліса.
- Давай я візьму, тобі важко!
- Можна я похазяйную на твоїй кухні?
- Звичайно.
-Тоді лягай в ліжко, а я приготую тобі чай з сушених ягід.
- Ягід?
- Саме так. Моя сусідка наполягла на тому, щоб я їх взяла. Малина, калина і все таке інше.
- Хороша вона в тебе.
- Так. Якби не вона,наврядчи я б тут була...В тебе є якась їжа?
- Ні, не думаю.
- Тоді я куплю по дорозі додому.
- Може не треба?
- Ще й як треба!
...
На довго вона залишитись не могла, тому, зробивши все, що мала, дівчина чимдуж помчала на роботу.
- Ну що?- перше що запитала Ірен.
- Нічого.
Вона усміхнулася.
- Місіс Кайт, щось казала?
- Ні, але раджу все-таки залишитись під час обіду. Хочеш я теж залишусь.
- Нащо? Ти заслуговуєш на відпочинок.
- Ну це все добре, але ти ж нічого не сказала!
- Він хворий- застуда.
- Ааа, то це тому ти прийшла, краще сказати прилетіла, така весела!?
- Ні, просто, ми здається, знову друзі, і не просто офіційно.
...
Одразу після роботи,  в першому ліпшому супермаркеті,дівчина купила все потрібне і побігла додому.
- Привіт,-сказала дівчина, зайшовши у номер  до Саші.
- Привіт,ти так швидко?
- Я поспішала. Як ти?
- Вже краще. Температура спала. Все завдяки твоєму чаю.
- Зараз, ще я супчик зварю...
- Нащо, я ж каже мені краще!
- Тобі неприємно приймати мою поміч?
- Що ти. Навпаки!
- Тоді, йди в ліжко і чекай.
Зробивши, все що мала, Аліса наважилась почати розмову.
- Саш, я знаю, може, це не доречно, але я дуже хочу про дещо поговорити з тобою...
-  Я навіть знаю про що... Давай поговоримо!
- Ти написав, що готовий бути моїм другом, але...після того ми не те що друзями, ми навіть гарними знайомими не є.
- Я знаю. Просто мені реально треба було подумати.
- І?
- Ну зараз я готовий залишити все як було.
- Дякую.
- Хочеш правду?
- Так.
- Просто мені важко без тебе, я стаю нічим.
- Мені здається, ти перебільшуєш.
- Тобі тільки здається.
- Вибач.
- Це ти мені вибач, я був не правий.
- Ти перебільшуєш, кожна дівчина на моєму місці вже давно б погодилась.
- Ти не кожна.
Вона тільки усміхнулася.
- Мені вже час!?
- Залишся! Хоча б на пів години.
- Ну добре,  але за однієї умови.
- Якої ж?
- Ти вип'єш ще чашку чаю.
- Я згоден, хоча,насправді, я ненавиджу чай з малини, калини і всього іншого.
- То це заради мене?
- Так.
- Тоді, дякую....мені дуже приємно.