мамо, або історія від духа...

34 розділ

"Мамо.....де ти....я чекаю на тебе..мама...!!!"
"Знову цей дурний сон. Знову. Але тепер там щось не так. Все ніби так як раніше, але тепер я бачу силует, а ще я точно пам'ятаю той голос. Це, напевно, дівчинка, а може й ні, я зовсім не впевнена... Стоп це не моє ліжко. Де я? Що тут робить Саша. Невже? Та ні. Він не такий."
-Сашо, чому я у твоєму ліжу і ти поруч. Між нами щось було?
- Що...чого тобі не спиться о...5 ранку. Може, зранку поговоремо?
- Я все-одно більше не засну. Може, я піду до себе?
- Мені і на кріслі непогано. Можеш залишатися. Та й якби між нами щось було наврядчи я б спав на кріслі....
- То я заснула? Чому ж ти мене не розбудив. Я зіпсувала нам вечір....
- Нічого страшного та й мені було приємно дивитись як ти спиш. А чому ти прокинулась? Щось погане наснилось?
- Та як завжди. Я вже звикаю. Розумієш, майже весь час я бачу лише один сон. Мене хтось кличе- хтось дуже схожий на ангела. Я не знаю хто це хлопчик чи дівчинка, але мене там називають мамаою.
- Ти казала у тебе немає дітей.
- Це правда немає і не могло бути. Я ж тобі все розповідала. Мені страшно. Я розумію, може це лише фантазії, але бачити це, майже щотижня, у мене вже не вистачає сил. Я просто боюсь ночі.
- Чому ж ти мені раніше про це не розповідала. Це просто твої фантазії.Нічого все буде добре.  Ми впораємось.
- Ми?
- Нічого не подумай. Я просто тобі допоможу.
- Як?
- Позитивні емоції, море цікавих вражень...ти просто про це забудеш.
- Мені і так вистачає усього цього.
- Довірся мені. По-іншому, це не лікується.
- Чесно?
Вона засміялися.
- Абсолютно. То може, ще трішки поспимо?
- Тобі там незручно. Правда- краще я піду у свою кімнату....
- Чекай. Мені тут дуже добре чесно. І коли ще я побачу тебе у своєму ліжку?
Аліса промовчала." Може, ще  побачиш"
...
Десь о восьмій Аліса знову прокинулась, але тепер від такого смачного запаху кави...
Вона відкрила очі і побачила перед собою Сашу з кавою і квітами в руках.
- Скоро на роботу, тож я вирішив розбудити тебе настільки неоригінальним способом...
- Чому ж мені подобається. Дякую кава дуже смачна.
- А квіти? Сподіваюсь тобі подобаються лілії.
- Я звичайно їх не куштувала, але це мої улюблені. Давай я щось приготую на сніданок.
-  Навіщо? Я вже замовив нам круасани і фрукти.
- Непоганий сніданок. Тоді я до себе- треба привести себе в порядок.
- Я буду чекати.
Аліса знову посміхнулася.
...
Була обідня перерва коли Кора нарешті додзвонитись до Аліси.
- Ну нарешті і де ти весь час ходиш?
- Вибач, робота. Ну як у вас там справи?
- Все ок. Ну майже. Ми вже обдзвонили усіх друзів Ірен. Майже усі погодились прийти. Усіх буде 15 гостей.
- А Еббі?
- З ним не все так просто. Виявилось, що він товаришує з кузеном Стіва- чоловіком Одрі. Але Макс знає лише трьох більш -менш товаришів Еббі. Усіх разом їх буде четверо плюс двоє з них одруженні. Усіх тільки шість. Нам здається це замало.
- Мені теж, але добре, що ви хоч когось знайшли... Давай зустрінемось з дівчатами десь о дев'ятій. Все-таки маємо, що обговорити...
- Добре. Зараз подзвоню Сандрі і Одрі. Думаю вони будуть не проти.
- Тоді до зустрічі?
- Бувай.
...
- Пам'ятаєте ми говорили про ідею костюмованного весілля?
Дівчата сиділи у тій самій кав'ярні, що і тоді з Ірен.
- Ну так. Загалом ідея непогана, але....костюми можуть повторюватися і...мені здається у нас будуть одні лише феї та гноми.
- То давайте самі виберемо хто ким буде. Ну, наприклад, я там буду жабою.
- Ловимо на слові. Буде весело.
- А що буде о робити з Ірен і Еббі?
- Я б хотіла, щоб Ірен була у весільній сукні...
- А Еббі у дуже гарному костюмі...
- То давайте так і зробимо. Залишилось тільки вмовити їх це одягнути.
- Ну так...і як ти собі це уявляєш.
- Все майже просто. Ми ж з Сашою наречена з нареченим.
- І?
- І на нашому весіллі ми можемо зробити все що захочемо...
- Та кажи вже!
- Ірен не знає усіх наших традицій. Можна сказати вона взагалі їх не знає, так само, як Еббі. Припустимо, що на українських весіллях саме дружка одягає весільню сукню.
- А це не надто абсурдно?
- Не знаю. Але варто спробувати.
- А що тоді одягнете ви?
- Так як всі костюми  героїв.
- Вона не повірить. А навіть якщо погодяться, то обов'язково зрозуміє, що щось тут не так.
- Не думаю. Вона і так зайнята, приготуваннями, а ще робота. О, до речі, треба ще декількох людей звідти запросити...
- Ну варто спробувати. Хто дзвонитеме?
- Я- я ж "наречена".
" Алло, Ірен, як справи?Я знаю що ми бачились дві години тому, але ... У нас виникла така ідея. Ми хочемо, щоб ти одягнула весільну сукню.... Чому? Ну все просто по-перше, у нас так заведено, а по- друге, ми вирішили, що наше весілля буде костюмованне. Це не обов'язково має бути саме весільне плаття, достатньо просто гарної пишної сукні. Я більше не буде тебе нічого просити.... В чому будемо ми? Ну все побачеш. Весілля через три дні.  Дякую. І ще, будь ласка, попроси Еббі, щоб він був у стильному костюмі. Вам дісталися такі ролі, чесно ми тут не причому. Обіцяю- це точно наше останнє прохання."

- Ну як?
- Наче погодилась.
-  Як взагалі, вона у все це повірила?
- Я досі в шоці, що вони ще ні про що не здогадалися.
- Треба радіти, поки все йде по плану.
- В когось є папірець і ручка?
- Зараз...
- Це ж Сандра вона завжди носить з собою такі речі.
- А якби не носила де б ти  їх зараз шукала?
- Ну все все. Давайте краще напишимо список гостей, а потім кожному придумаємо костюм.
- А вони встигнуть все пошити за три дні?
- Будемо сподіватись. Ну що до справи?