мамо, або історія від духа...

Епілог

Що ж, потрібно ставити крапку і цій історії. Ви вже напевно, здогадалися про це, адже  побачили фото,тому приємного читання останньої частини...Може, я вже давно вам набридла, і ви навіть не прочитаєте те що я зараз пишу, але з вдячністю до тих, хто все-таки прочитав все до останього рядка і слова, хочу написати що ж було далі. Марі поїхала з дитбудинку через три місяці після зустрічі з Алісою.  Знаєте всі кажуть, що я повністю провалила свою першу справу.  Чому? Ну, бо я надто багато втручалася, діяла вкрай не обережно, але що вже вдієш, головне, що вони стали родиною і здається щасливі. Я люблю навідувати їхню родину, з того часу пройшло вже більше ніж п'ять років, але я хоча б один раз на рік намагаюся прилетіти до них в гості.
Так... Марі вже 14, точніше через 2 місяці буде 15, вона вже така доросла. А ще через 5 місяців, після того як Марі забрали додому, у неї народилась сестричка, така маленька, пухкенька дівчинка, і знаєте їм зовсім не заважає різниця у віці. Навіть навпаки після появи у їхньому домі маленької Лізи,вони ще більше відчули себе справжньою родиною, у якій дві чудових доньки і люблячі мама з татом.
Лізі вже майже 5. Так вона вже дуже доросла пані, а ще вона така мрійниця, цим вони дуже схожі з її старшою сестрою.

А ще кожного року Марі буває на могилі батьків, Аліса розуміє дівчинку, тому дозволяє її в будь-який час, сісти з Сашою в автомобіль і поїхати на могилу її справжніх батьків.
Нещодавно Марі  зустріла Міккі. Так саме того хлопця, який змінив їй життя і можна сказати врятував її. Поки що вони тільки вчаться бути друзями і наново пізнають один одного, але.. у них все вийде, я впевнена.
До речі,  Міккі знайшов Марту. Я досі не знаю, як йому це вдалося, але  дівчина щотижня приїжджає до Києва, щоб навідати маму. 

А ще я впевнена, через 5-7 років Міккі зробить Марі пропозицію, від якої вона просто не зможе відмовитись. Поки що їхні серця зайняті, але такі стосунки точно переростуть у щось більше. Ось побачите.

Он вони, гуляють вдвох в парку. Їм справді є про що поговорити. Міккі з Марі такі кумедні,спочатку один одного навіть не впізнали. Друзі часто згадують про Нору, особливо Марі. Дівчинка навіть була у неї. Скоро Норі 16.  За стільки років вона дізналася звідки вона родом і хто її батьки, залишилось тільки закінчити школу і поїхати до них. Просто подзвонити в двері, і подивитись на них, просто сказати я ваша донька, яка чомусь не померла.

А он неподалік від них Аліса з Сашою і маленькою Лізою. Ті граються у щось на майданчику, а вона сидить на лавці і говорить з кимось по скайпу. Це ж Ірен. У неї теж все добре, ще тоді через декілька місяців вона народила сина. Що вже згадувати. Зараз Ірен багатодітна мама. У неї троє дітей. До того ж молодші - близнючки. Вона зовсім забула про роботу, тепер дівчині головне прослідкувати, щоб  Віллард був готовий  до школи, розважити дворічних Алісу і Моніку, а потім з усмішкою на обличчі, і полегшенням зустріти чоловіка з роботи. Вона щаслива, адже її сім'я живе  у двоповерховому будинку, у них троє дітей, собака, 2 коти і кролик, а ще Ірен має  10 хвилин, тільки на себе.

До речі, до Марі, один раз на місяць дзвонить тітка Каті. Вона відчуває провину перед дівчинкою, Тай сама вона  ніколи не бажала малій зла. Каті знову багата, а ще одружена. Її чоловіку 58, трохи застарий для неї та нічого. Здається їм не погано разом.

Десь рік тому Марі наважилась розповісти тітці про дідуся Ферді. Каті була трохи здивована, але обіцяла, що зайде до нього найближчим часом. І таки виконала свою обіцянку. Тепер тітка приходить до нього щотижня, допомагає йому і кожного місяця разом з ним дзвонить до Марі по скайпу.

Вони усі  щасливі. І я невимовно рада. Їхнє щастя таке різне, але таке схоже між собою... Бо щастя дуже важко знайти, але коли вже точно з знайдеш, точне не  втратиш.

Сподіваюсь моя історія, допомогла вам в чомусь, може ви стали добрішими, або пішли і обійняли маму...
Дякую що читали.
Навіки ваш дух, і я Etta- Karlaya.