мамо, або історія від духа...

2 розділ

...
Алісі 24. Закінчила університет, влаштувалася на роботу...Щойно посварилася з хлопцем. Здавалося все як у всіх , але ця дівчина була особлива.  З часом вона навчилась  відчувати, співчувати, любити... Але не так як інші. Вона робила це щиро, якось по- своєму. Ви б сказали, що ніяких особливостей в неї не має. Але це не так. В вашому світі все фальшиво. Таких, як вона точно мало... І згодом я це доведу.
...
Так ось Аліса тільки що посварилася з хлопцем. Вона твердо вирішила з ним порвати. Адже він зрадив її нахабно, підступно, він її не кохав!!!
Вона хотіла помститись йому. Вийти заміж за іншого або ще щось. Через декілька тижнів в неї з'явилась така можливість. Хлопець, приблизно її віку, запропонував познайомитися. Вона одразу погодилась. Звичайно Аліса не хотіла" палкого кохання" та й він її не подобався. Але все закрутилося. Вони гуляли, їли морозиво, потім цілувалися..! Через 1 місяць він освідчився. Тепер Аліса жила у казці, де принц палко кохав принцесу, але вона, на жаль, не відповідала взаємністю.
...
Роки плинули. Тепер Алісі 28. Вона майстер свого діла, у неї чоловік... Ну і це все чим вона могла похвалитися. Після 4 років разом стосунки з чоловіком явно погіршилися. Тепер вони постійно сварилися, жили ночами на роботі. Вони просто набридли один одному. Ця ситуація не подобалась їм обом. Але кожен вважав винним іншого. Одного дня, прийшовши додому пізно, Аліса побачила дві валізи. Невже Діма кудись їде? Він їй нічого не казав. "Дивно" - подумала Аліса.
-Алісо, я думав ти вже не прийдеш. Я маю тобі сказати...
- Ти кудись їдеш? Надовго? Чого не сказав?
- Ну не зовсім їду. Сядь, будь ласка, і послухай: Ми разом 4 роки. І за цей час моє, наше життя стало пеклом. Спочатку, воно було казкою, але зараз... Я давно хотів тобі зізнатися. Але не мав снаги. Я тебе більше не кохаю. І це правда. У мене інша і нашому сину вже 5 місяців. Я більше так не можу . Брехати тобі, казати що кохаю, тижнями не бачити рідної дитини...
- Але ж ти не хотів дітей!!!
- Так не хотів...але діти - це справжнє щастя. Розумієш, вона інша і ми любимо один одного. Бажаю щоб ти теж знайшла свою половинку. Вибач, на жаль, це не я. І ще пробач за змарновані роки... Я подав на розлучення... Згодом тобі прийде повістка до суду. Дітей у нас немає, тому розлучать нас швидко. Бувай.
Він пішов, різко хлопнувши дверима - пішов.Аліса гірко заплакала... Десь в душі вона все-таки любила його... Тепер вона - це розуміла. Але, нажаль, вже пізно щось змінювати. Напевно, треба жити далі...
...
Алісу розбудив будильник. Вона всю ніч проплакала, тому заснула тільки під ранок. У неї був жахливий стан. Дівчина нічого не їла і не пила, пропустила роботу, напилась снодійного, а далі довга дорога, у якій два шляхи. Обидва такі гарні і яскраві. Аліса досі не визначилась куди йти...