Бийся до кінця!/Fight to the end!

Школа

Юнги зі мною тиждень не говорив. А бачила я його тільки 2 раза. Більше часу проводила з Хосоком і Чонгуком.

Вівторок. Школа. Велика перерва.

Я знову вийшла на кришу. Мені там завжди легше стає. Настрою танцювати не було, тож я просто сиділа і дивилася. Коли відчуваю, шо коло мене сів хтось. Я повернула голову і побачила Хосока.

- А ти чого тут? - запитала я.

- Просто вирішив з тобою провести час. - сказав Хосок - Бо я бачу шо ти якась сумна стала.

- Та це... Просто через Чимина. - сказала я.

- Коли він тебе обняв? - запитав Хосок і подивився на мене.

- Ви...Ви бачили? - запитала я і сіла перед Хосоком - То через це Юнги зі мною не говорить?

- Да, він тоді бачив як Чимин тебе обнімав. - сказав Хосок - І мене це теж здивувало.

- Якого тебе здивувало? Як я навіть його не обнімала. - мало не зірвалася я на Хосоку.

- Ти думаєш він тебе підставив? - запитав Хосок.

- Та полюбому. Він тоді ще так посміхнувся дивно, коли йшов додому. - сказала я.

- Ох не повезло тобі з Чимином. - сказав Хосок і повернувся в сторону міста.

- Сама знаю. - сказала я і теж повернулася в сторону міста.

І тут мене злякала ще одна людина. Це був Чимин, який в двох метрах стояв від нас.

- Чого це їй не повезло зі мною? - запитав Чимин і підійшов.

Я коли почула, то відразу ж встала і подивилася в сторону Чимина.

- Бо не повезло. - сказав Хосок і встав.

- Мені то навпаки повезло з Халей. - сказав Чимин і підійшов до мене.

Чимин хотів мене приобняти, але я ухилилася, і підійшла до Хосока.

- А от ти чого тут Чон Хосок? - запитав Чимин.

- Ого, ти його повне ім'я знаєш? - запитала я.

- Уявляєш? - сказав Чимин.

- А тобі не всеодно, чи я тут? - сказав Хосок.

Хлопці стояли і дивилися один на одного повними очима злості. Мені аж ніяково стало, коли я гланула на часи, то зрозуміла шо через 5 хвилин буде урок.

- Я піду, бо зараз буде урок. - сказала я.

- Я проведу тебе. - сказав Хосок і подивився на мене - Все одно вже треба до хлопців йти.

- Окей. - сказала я.

І ми пішли. Хосок провів мене до мого класу біля дверей ми зупинилися.

- Це мій клас. - сказала я і зупинилася перед дверима.

- Окей. - сказав Хосок і посміхнувся - Після школи прийдемо заберем тебе.

- Пока. - сказала я.

- Пока. - сказав Хосок і пішов.

А я пішла і сіла на своє місце. Дивно шо ніхто до мене з дівчат не підходив і не питали про Хосока. Хоча на вид він дуже милий і красивий. Пізніше прийшов і Чимин. Спочатку він дивився на мене, а після пішов і сів.
Після уроків я не пішла на двір чекати на хлопців, а пішла на кришу. Тата я попередила, подзвонивши і сказала шо залишуся в школі потанцювати. Так ось вийшла я на кришу, пішла до свого улюбленого місця, положила сумку і включила відео на телефоні, положивши його. І я почала танцювати.
Я пробула там з хвилин 20. Як до мене дзвонить Хосок. Я вирішила не брати слухавку. Але він мені все назвонював і назвонював. Якщо не Хосок, то Чонгук. Я від них не брала слухавку, і коли в котрий раз дзвонив Чонгук, я пішла і сіла на край криши. Дивлячись на красиве вечірнє місто. Я сиділа і в одно час думала про хлопців. Всі моменти з ними. В мене навіть сльоза пішла, напевне від щастя. Бо я дійсно рада що вони з'явилися в моєму житті.
Я посиділа 10 хвилин і вирішила йти. Взяла телефон, положила в сумку. А після взяла сумку і направилася до виходу. Але коли я хотіла взятися за ручку дверей і потягнути на себе, як вони різко відкриваються і я там побачила...