Бийся до кінця!/Fight to the end!

Відвідини друзів

Я пішла в свою кімнату, взяла телефон. До мене саме дзвонив Хосок. Я була трохи здивована, але взяла слухавку і закрила двері перед тим.

- Алло. - сказала я.

- Привіт, Халей. - сказав Хосок.

- Привіт. - сказала я.

- Що ти? - запитав Хосок - Я як знаю ти вдома.

- А звідки знаєш? - запитала я.

- Та просто маю знайомого в школі, він мені і сказав. - сказав Хосок.

- А понятно. - сказала я - Та да я вдома.

- То ми до тебе прийдемо. - сказав Хосок - Навідаємо.

- А, ч-чого? - запитала я - Та не треба.

- Чого ти? Ми в печеньки твої улюблені принесемо. - сказав Хосок - Так шо жди через 10 хвилин.

І після цього він кинув слухавку. Я швидко пішла до Чимина в кухню. Він там мирно пив каву і їв печиво.

- Чимин, тобі треба негайно йти. - сказала я.

- Чого? - запитав Чимин.

- Ну, треба. - сказала я.

- Та об'ясни. - сказав Чимин і повернувся на стільці в мою сторону.

- Чимин! - сказала я і сильно ступила вперед ногою де мене була рана, до Чимина.

Я відразу впала, нога почала боліти.

- Ай. - сказала я і потягнулася рукою до рани.

- Халей! - сказав Чимин і зліз з стільця до мене.

Він подивився на ногу і побачив трохи подряпину.

- Давай віднесу на диван. - сказав Чимин.

Він взяв мене на руки і поніс до дивана. Чимин посадив мене на диван, приніс холодне і приклав до рани.

- Дякую. - вже в облегшенням сказала я.

- Чого ти така зла? - запитав Чимин все ще тримаючи холодне біля моєї ноги.

- Та... Вже нічого. - сказала я.

Бо не хотіла розповідати про Хосока і хлопців. Чимин потримав з хвилину і положив на місце. Після він вернувся до мене.

- Добре я піду. - сказав Чимин.

- Дякую шо провідав. - сказала я.

Він забрав речі і взувся.

- Кава дуже смачна. - сказав Чимин і пішов.

А я сиділа на дивані і думала. Коли через 10 хвилин до мене постукали. Я підійшла і відкрила двері. Там я побачила Хосока, Чонгука і Юнги, котрий стояв позаду них.

- Привіт! - сказав Хосок.

- Привіт. - сказала я і подивилася на хлопців - Проходьте.

Я сказала і повернулася показуючи хлопцям куди йти. Вони зрозуміли і пішла в кухню. Я закрила за ними двері і теж пішла в кухню, до хлопців. Хлопці сіли за стіл.

- Шо будете пити? - запитала я і очікувала на відповідь.

Але тут я бачу шо хлопці дістають з пакету печиво і соджу.

- Соджу! - сказав Чонгук з Хосоком в один голос.

- Ого. - сказала я - А я думала чаю поп'ємо.

- Ну ти розумієш, коли ми тут, то немає коли пити чай. - сказав Чонгук.

- Да, ти ж нас знаєш. - додав Хосок.

- Ну да. - сказала я і сіла за стіл.

- Погано знаєш. - ледве чутно сказав Юнги, але я почула.

І потім, побачила як Хосок який сидів по ліву сторону, легко його стукнув в бік.

- Ну, то вип'єм? - запитав Чонгук.

- Давай. - сказала я.

Чонгук розлив нам по стаканах соджу, а Хосок відкрив печиво. Ми всі взяли стакани в руки.

- За здоров'я! - мало не крикнув Чонгук.

Ми стукнулися стаканами і випили. Я заїла печивом. Хлопці теж. Але Юнги поводився, ніби як ображений. Ми посиділи, поговорили і сміялися, десь з хвилин 30.

- Я зараз прийду. - сказав Юнги і вийшов на двір.

   Я підсіла до хлопців.

- Хосок, скажи йому вже правду. - сказала я в сторону Хосока.

- Всмислі, правду? - запитав Чонгук подивившись в нашу сторону - Ви шось скриваєте від Юнги?

- Та я про Чимина. І про те шо я його не люблю і про той випадок коло школи, коли він мене обнімав. - сказала я.

- А ти про це. - сказав Чонгук і заспокоївся.

- А ти про шо подумав? - запитала я.

- Та, забудь. - сказав Чонгук.

- Окей. - сказала я і повернулася до Хосока - То скажеш?

- Окей, але треба потрібний момент. - сказав Хосок.

- Ну, не знаю. Сьогодні маєш сказати. - сказала я.

    В цей момент до нас в кухню заходить...