Бийся до кінця!/Fight to the end!

Задуматися

На наступний ранок я проснулася рано і трохи голова боліла. Але я замітила шо на мені та одежа в якій я була на танцях. В 06:30 я пішла і прийняла відразу душ. Після пішла готувати їсти. Але коли я вийшла з ванної і була в залі, то між диваном і стіною побачила кофту Чимина. Мабуть він забув її коли був в мене, ще я  тоді згадала шо він вже був в майці.
   Коли я приготувала то проснулась Лин.

- О! - здивувалася Лин - Ти вже проснулася?

- Да, але не помню коли заснула. - сказала я і ставила їжу на стіл.

- Мені Чимин сказав, шо ти дуже втомилася і заснула в залі. - сказала Лин коли сіла за стіл.

- То він мене значить приніс додому? - запитала я і поставила останню миску.

- Да. - відповіла Лин і підсунула до себе їжу - І я бачу у вас шось є?

- З Чимином? - запитала я і сіла за стіл - Та він мій однокласник і друг. - сказала я і з посмішкою вниз, підсунула собі їжу.

- Да, да. Просто друзі. - сказала Лин.

   Ми поїли, я одягнулася, зібрала сумку шкільну, і в спортивну вложила кофту Чимина. Вирішила йому віддати, може він її шукав. І пішла в школу, Лин тоже. Вже в школі я зайшла в клас, але нікого з хлопців не побачила, тому сіла на своє місце.
   Через хвилин 10 прийшов і Чимин з Техеном.

- О, привіт Халей! - сказав Чимин і поставив сумку біля парти і підійшов до мене.

- Привіт Халей! - сказав Техен і теж поставив сумку і підійшов до мене.

- Привіт хлопці. - сказала я а після полізла в сумку за кофтою - На... - сказала я і простягнула Чимину кофту - Знайшла в себе вдома. - тихо я сказала.

- О, а я її шукав. - сказав Чимин і подивився на кофту - Я й забув шо в тебе її положив, думав шо загубив десь. Дякую.

- Та будь здоров. - сказала я, а потім положила голову на парту.

   Хлопці пішли кудись, а я так і лежала. Уроки минали непомітно, а мені було уж дуже цікаво чому я не помню як добралася додому. Але я коли буваю втомлена, то хоч трохи помню. А так як я помню лише, шо Чимин дав мені води, я лягла на підлогу, а після вирубилася.
   Минуло 3 уроки і настала велика перерва.

- Халей, йдеш в столову? - запитав Хосок чим випередив Чимина.

- Я пізніше підійду, мені ще журнал треба занести. - сказала я і взяла журнал.

- Добре. - сказав Хосок.

- І давай бігом. - сказав Чимин.

- Ага. - сказала я і пішла в сторону вчительської.

   По дорозі до кабінету, я думала про вчорашнє і намагалася ще щось згадати. Але окрім міцного сну, я нічого не пам'ятаю. Коли я вже верталася до друзів, то вирішила поговорити з Чимином, раз він мене вчора приніс. Прийшовши в столову, я взяла собі порцію і коли знайшла друзів, то підійшла до них. А коли ще побачила нові обличчя, то офігіла. Я сіла біля Чимина і мене в же запитав НамДжун котрий сидів навпроти.

- Халей, можна питання? - запитав НамДжун.

- Валяй! - сказала я і сіла зручніше, починаючи їсти.

- Ти з Чимином, пара? - запитав НамДжун дивлячись на навпроти парочку, яка сиділа в шоці від почутого.

   Я не знаю чому, але подивилася на Чимина, а він на мене. Так вийшло шо ми на мить переглянулися і я відразу обернулася в іншу сторону.

- Не пара ми. - сказала я і почала їсти.

   А всі крім Чимина, посміхнулися, наче знали що вони зовсім не просто друзі. Навіть Мин Юнги, котрий раніше її любив, але вже забув її. Приглянувшись до подруги КвонСуи, котра напевне тоже відчувала те саме до Юнги.
   Коли я швидко поїла, то побачила що Чимин теж доїдав. За столом панував мирний та галаснивий для нас розмовний контент, тому я скористалася і сказала Чимину на вухо.

- Прийдеш на кришу. - сказала я і пішла.

   Вже на криші я підійшла до свого місця і чекала на Чимина.