Бийся до кінця!/Fight to the end!

Образа

В цей момент в кухню заходить Юнги. Я коли його побачила, то відразу ж сіла на своє місце. А Юнги підійшов і сів біля хлопців.

- Про шо говорили? - запитав Юнги, вже з веселим настроєм.

- Та вже не про шо. - сказав Чонгук.

- А ти куди ходив? - запитав Хосок.

- Ну... Ем... - мямлив Юнги і дивився то на хлопців, то на мене - Пізніше розповім. - казав Юнги дивлячись на мене, а по закінченню речення подивився на хлопців.

- Ладно. - сказав Хосок і подивився на мене - Ще по одному заходу?

- Ну давай. - сказала я а після потягнулася до стакану.

Хосок розлив нам по стаканах соджу. Всі взялися за стакани.

- За Дружбу! - сказав Чонгук.

Ми стукнулися стаканами і випили переодично закушуючи печивом. Як в цей момент, до нас в кухню заходить Чимин.

- Кстаті Халей, я в тебе телефон за... - казав Чимин ще з вхідної двері і пришов до кухні, і подивився на нас - ...був.

Він подивився на нас всіх.

- О, то ти ще гостів позвала? - сказав Чимин з посмішкою і сів біля мене.

Хлопці так подивилися на мене, ну і я зрозуміла, який Юнги злий, а Чонгук і Хосок в недопонимание. Після я обернулася до Чимина.

- То де мій телефон? - він так сказав, що я почула його дихання, це напевне через те, що він був дуже близько.

- Там де ти його поклав. - сказала я і відпихнула його назад.

- То я заберу. - сказав Чимин і пішов.

Він взяв телефон, котрий лежав коло кухонної плити. Цікаво як я його не помітила.

- Все, пока. - сказав Чимин і пішов з мого дому.

Після хлопці подивилися на мене. А я на них.

- Це шо було? - запитав Чонгук.

- Він тут був? - запитав Хосок.

- Да, но... - не встигла я доказати, як мене перебив Хосок.

- Чого він тут був? Шо ви тут робили? Він тобі нічого не зробив? - питав Хосок.

- Та заспокойся. Зі мною все гаразд. І чого ви про нього так поганої думки? - запитала я - Він прийшов після школи провідати мене, ми попили чаю і він пішов, перед вашим приходом.

- Та цього не може бути. - сказав Чонгук.

- Хлопці. - сказав Юнги і положив руки хлопцям на плечі - Та відчепіться від неї... - казав Юнги і дивився на мене, я навіть вже посміхнулася, бо думала що він типу заступиться за мене, але... - Вам не всеодно хто до неї приходив і шо вони робили. Це її життя, якщо хоче бути такою, то хай буде.

- Шо ти маєш на увазі під словом "такою"! - запитала я.

Юнги забрав руки з хлопців і подивився на мене іншими поглядом. Таким самовпевненим і зухвалим.

- Ну ти міняєш хлопців, як свої зачіски. - сказав Юнги - Да і косиш себе під добру, невинну і слабу дівчину.

- Шо?! - сказала я і встала з місця.

- Шо чула. - казав Юнги і спирався на стілець.

Я закрила очі і міцно зжала кулаки.

- ВИЙШЛИ... З МОГО... ДОМУ!!! - сказала я і показала хлопцям на вихід.

- Чого ти кричиш? Ми ще толком не посиділи. - сказав Юнги.

- Вийшли! - сказала і вигнала хлопців з дому.

За собою двері закрила і пішла в свою кімнату. Я лягла на ліжко, мені було дуже погано. Я думала над словами Юнги. Можна сказати шо він назвав мене "шлюхою". Мене тоді так образило. Я провела хвилин 30 на ліжку, після подивилася на часи. Котрі показували 18:43.
Мені закортіло погуляти, але я не мала з ким. З дівчатами, я особо добре не дружила. Тільки Чимин і хлопці. З хлопцями я не хотіла йти, тому що вони мене образили. Я була розгублена. Хотіла гуляти, але і в одночас не було з ким.
Але я вирішила піти самій прогулятися. Переодягнула я лише сіру кофту на легку світло-зелену кофту з великим спільним карманом і капюшоном. Волосся розчісала і гарно уклала. Обулася в червоні кросівки. І вийшла на вулицю, при тому закривши двері за собою. Тату я подзвонила і попередила, шо йду гуляти.