До вечора я сиділа за уроками та паралельно читала ті книги, які взяла в бібліотеці. Годинник показував дев'яту вечора. Батьки подзвонили, що затримаються на роботі, а ось де Дженніфер не знав ніхто. Раптом хтось грюкнув дверима. Я піднялася з ліжка і вийшла в коридор. Біля вхідних дверей стояла Дженні.
- О, привіт. Батьків немає вдома? – запитала вона, знімаючи свої туфлі.
- Ні, вони прийдуть пізніше, — виснажено відповіла я.
- Ти вечеряла? – Дженні зайшла на кухню, а я за нею.
- Не хочу, я тільки випила кави... Ти сьогодні пізно, щось сталося?
- Все нормально. Курси перенесли на годину пізніше. А потім ми з друзями поїхали на порт. Потусили й поїхали додому. Я теж вип'ю тільки кави.
- До речі, Дженні, я хотіла спитати, — з обережністю запитала я сестру й сіла навпроти неї, — Ти знаєш Райлі Деймонда? - Дженні мало не захлинулася своєю кавою і здивовано подивилася на мене.
- А чому ти питаєш? – відкашлявшись запитала вона мене.
- Просто з цікавості... Це брат моєї подруги в університеті. Сьогодні ми з ним познайомились і він передавав тобі палкий привіт, – промовила я. Дженні задумалась і ще довго не відповідала, але потім:
- Скажу тобі лише одне, сестричко. Тримайся від нього подалі. Він не той, за кого себе видає, — сказала розлючено вона і, помивши кружку, вийшла з кухні, гримнувши дверима.
Що це тільки що було? Дженні стала сама не своя. Я в здивованому вигляді сиділа на кухні та не розуміла, що тільки що відбулось. Чому вона так відреагувала? Що їх обох зв'язує? Я хочу це дізнатись. І дізнаюсь.
Дорогий щоденнику!
Дні летіли одні за одним. Щодня я ходила на пари, вчилася, зближувалася з Лілі. Все-таки, добре, що я зустріла її. Без неї університет був би занадто нудним. З Райлі ми рідко бачилися з того моменту, як їхали в машині. А як зустрічалися, перемовлялися лише одним «привіт». Як би я не хотіла щось дізнатися в Дженні про нього, вона зразу переводила тему або ж виходила з кімнати. Я обіцяю, рано чи пізно я знайду всі скелети у шафі сестри та Райлі.
А зараз спішу на пари. Першокурсникам сьогодні, нарешті, роздадуть ролі для новорічного виступу. Це буде моя перша роль, і я так хочу, щоб мені дали роль головної героїні. Побажай мені удачі!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дозволь мені пізнати тебе
RomanceШкільні роки Меган не були казкою. Вступивши до університету, вона сподівається на те, що знайде своє місце серед людей і не буде більше такою невдахою, якою дівчина була в школі. Але чи думала вона, що доля внесе ці зміни так швидко? Вона отримає н...