Дозволь мені пізнати тебе

23

Пройшло ще декілька днів студентського життя. Через те, що виступ перенесли ще на тиждень вперед, зараз ми мали три дні відпочинку від репетицій і ходили тільки на декілька семінарів. Зараз ми сидимо в одній кімнаті з Тревором і граємо в крокодила. Я показую йому персонажа з «Доктора Хто» і це в мене виходить не дуже...

- Мег, я не знаю! Шерлок Холмс?

- Та ти вже казав це! – сміючись кажу я, а хлопець тяжко вдихає.

- Я здаюсь. Хто ти?

- Доктор Хто! Треворе, з тобою нецікаво грати, — простогнала я і вляглась біля нього на ліжко.

Він ліг біля мене.

- Ну пробач. Ти теж не дуже круто показуєш.

- Я показую прекрасно, не треба тут мені заздрити.

- Якщо тебе тішить така думка, то не буду її розчаровувати. Я ж джентльмен, — посміхнувся нахабно він, за що отримав подушкою по голові від мене, — ауч!

- Це за те, що ти ображаєш мої акторські здібності.

- Я ні в якому разі їх не ображаю. Я їх люблю, — відповів він і навис наді мною, поцілувавши мене.

- Не підлизуйся.

- Я не підлизуюсь. Мені, до речі, потрібно поговорити з тобою, — Тревор посерйознішав і сів прямо.

Я напружилась і спитала:

- Про що?

- Про навчання. Мені пропонують взяти участь в програмі обміну знову...

- Що це за програма обміну?

- Обмін студентів. Наш університет співпрацює з багатьма університетами Європи й ректорат організовує обмін між успішними студентами, — пояснював радісно Тревор, — У весняному семестрі цього року я навчався в університеті Брюсселю. Писав дисертацію на тему політично-економічних відносин Америки й Бельгії. Побував в штаб-квартирі НАТО. Це було шикарно!

- І ти поїдеш знову? Покинеш мене? – протягнула жалісно я.

Тревор поглянув на мене і сумно сказав:

- От власне... Я не знаю, що робити. Мені сказали, що через мою відмінну академічну успішність, мене можуть відправити й в Оксфорд. А я не хочу втрачати такої нагоди. Але в той момент я не хочу втрачати тебе, Мег...

Я опустила голову. Не знаю, що сказати йому в цей момент. Ми ж тільки п'ять днів зустрічаємось, а тут таке.