Дозволь мені пізнати тебе

17

Дорогий щоденнику!
Я просто шокована завдяки тим подіям, які відбуваються зі мною останнім часом. Лише декілька хвилин тому мені запропонували зустрічатись!!! АОАОАОА, я не можу стримати себе, емоції зашкалюють!
Але є одне «але»...

***

Flashback

- Я... Ми... - промимрила одразу ж я. Не змогла знайти відповідних слів.

Тревор зразу це зрозумів і взяв ініціативу у свої руки:

- Ти подобаєшся мені, Меган. Дуже сильно. Я втрачаю силу і розум, тільки коли бачу тебе. Пам'ятаєш нашу зустріч? Як я збив тебе з тою горою паперів? Ще тоді ти запала мені в душу. Я ніколи не бачив дівчину красивіше. Ти щира, добра. І я хочу бути поруч з тобою. Хочу доповнювати тебе.

Хлопець взяв мою руку і приклав собі до грудей. Його серце билось в такт з моїм. Так голосно і чітко.

- Будь зі мною, Мег. Доповнюй мене.

- Тревор, це не так легко, як ти думаєш, — щиро і чесно сказала йому я. Його погляд посерйознішав, — я не знаю чи готова зараз до стосунків з тобою. Ні, я хочу цього. Дуже. Але спершу мені потрібно розібратися у своїх почуттях...

***

Я не відповіла згодою... Ну, я маю на увазі, що Тревор дав мені трохи часу, щоб я вирішила чого хочу. Цей весь час я проведу окремо від нього і так зрозумію, моя це людина чи ні. Але головне питання полягає в тому, чому я ще досі не вирішила чого хочу. Все через цього проклятого Райлі Деймонда. О, щоденник, знав би ти, що сталося між нами в ту ніч після прийому. Ми ледь не поцілувались. ДВІЧІ. Ну чому так? Чому мене так тягне до нього? Я ж нічого до нього не відчуваю! Чи все-таки відчуваю?... НЕ ВІДЧУВАЮ, ЦЕ ВСЕ МОЇ ВИГАДКИ. Райлі і я це дві прямі, які не перетинаються. В один момент він мене ображає, принижує, а в другий – допомагає і тягнеться до мене з поцілунками. Чорт, як це все важко.
Мені терміново потрібно прийняти пінну ванну і розслабитись.

Закінчивши писати, я закрила щоденник і пішла до ванної. За декілька хвилин уже сиділа у гарячій воді й замислено потирала скроні, згадуючи всі події, які сталися годину тому...

***

Flashback

- Ти не впевнена, що хочеш бути зі мною? – спитав сумно Тревор, а я знизила плечима.