Дозволь мені пізнати тебе

8

Поспавши дві години, я лежала на своєму ліжку і байдуже гортала стрічку інстаграму. Дівчата вже давно вибирали одяг на вечірку. Лінда носилася по кімнаті в пошуках відповідного одягу. Звісно, якщо це можна назвати одягом...

- Меган, а як тобі ці штани? – дівчина стояла біля невеличкого дерев'яного комода і показувала мені чорні штани.

- А чим ці штани відрізняються від попередніх? – сказала я, поглянувши на штани.

Вона показує мені вже третю пару одинакових чорних штанів!

- Ну як чим?! То були джинси. А це брюки, – відповіла вона, знизивши плечима.

- А ті перші?

- А ті прості, повсякденні. Все з тобою ясно. Візьму ці, — роздратовано промовила вона і кинула на моє ліжко штани, які вона показувала вперше.

- Так ти ж в них приїхала, — посміхаючись сказала я, розглядаючи їх.

- Ну так. В них і піду. Вони найзручніші.

- Ти можеш взяти щось з мого гардеробу, якщо хочеш. У мене є чудове чорне плаття, — запропонувала я і тут же у відповідь Лінда помахала мені головою.

- Ні, ні. Не люблю плаття.

- Ну, окей, а на верх що? – перейшла я до іншої теми.

- О, я купила нову футболку. Заціни! – радісно вигукнула вона, від чого я аж підскочила і кинула в мене футболку.

Я взяла її в руки. Вона чорна і на грудях намальована маленька червона троянда.

- Футболка ніби нічого... - почала розтягувати речення я, щоб в той час швидко придумати що сказати, щоб вона не брала цю футболку. - Але вона точно не для вечірки. Давай я, все-таки, пошукаю тобі щось зі свого.

Лінда почала виправдовуватись, а я вже в той час стояла і дивилася на свій одяг. Я взяла зовсім небагато речей, але щось вибрати для нової знайомої, все-таки, змогла. Я витягла короткі чорні шорти, а до них темно-червону майку.

- Подивись на це. Я думаю, що тобі личитиме.

- Мег, — почала вона, коли сіла біля цих речей. — Дякую, звісно, але я такого не ношу.

- Все буває вперше.

- Але це, все одно, не мій стиль.

- Це майка і шорти. Типовий наряд для такої спеки як тут, — сказала я.