Дозволь мені пізнати тебе

25

Десять хвилин уже минуло, як я сиджу у кабінці і заливаюсь сльозами. Ще трохи і розпочнеться усна частина заліку, а я досі не можу вийти. Я знала, що буде важко, але не настільки... Та потрібно взяти себе в руки. Впевнено відчинила двері й підійшла до умивальника. Протерла серветками темні круги під очима від туші та намалювала очі заново. Сподіваюсь, ніхто нічого не помітить.

Зустріла Лілі на коридорі.

- Мег, чому так довго? Шукаю вас уже повсюди. Де Райлі? – запитала подруга, я знизила плечима.

- Я зайшла в туалет по дорозі, а Райлі уже пішов.

- Все добре?

- Все в нормі, Лілі. Не переживай, — спокійно відповіла я. Я ж актриса, я вмію показувати фальшиві емоції. Навіть коли у мене, всередині, все бурлить від злості й образи.

- Ну тоді ходімо?

- Так, я готова...

***

Дорогий щоденнику!
Я стала рідше писати тобі, пробач. Та останнім часом у мене повний безлад. Зі всім. Я прийняла рішення бути з Тревором Блейком, незважаючи ні на що. Впевнена в цьому рішенні на всі 100, але історія з Райлі не дає мені спокою. Мені здається, що я закохана одночасно в обох Я кохаю Тревора, а ім'я «Райлі» треба викреслити зі свого життя. Він не той, хто мені потрібен. Але він мов той диявол, гіпнотизує мене, щоб я зробила якусь дурницю заради нього. Я помітила, що ніколи не можу відмовити йому, навіть якщо не хочу цього робити! Ох, це все так важко. Мені потрібно якоїсь хорошої поради, та не знаю в кого її запитати. Лілі нічого про це не знає, Дженні все приховує... Невже вона саме це приховувала?
Мені пора йти, щоденнику. Побажай мені розібратися з цим всім якнайшвидше.

Я закрила тверду палітурку щоденника і відклала його подалі на своєму столі. У очі "впало" запрошення на нашу виставу. Я ще нікому його не вручала. Взяла запрошення і покрутила у своїх руках. Цікаво... Почула як відчинилися двері унизу. Це Дженні. Я швиденько спустилась на низ, схопивши із собою запрошення.

- Хей, Мег. Ти тут голодуєш? – спитала мене сестра в першу чергу.

- Ні, з чого ти взяла? – посміхнулась я, а вона хмикнула.

- Ну а чого б ти ще мені дзвонила?

- Ти мене недооцінюєш, — відповіла я і показала їй запрошення.