Дозволь мені пізнати тебе

28

- Все в порядку? – запитав Райлі, тільки-но я підійшла до нього.

- Так, — відповіла розгублено я і знову глянула на машину Кайдена, яка вже поїхала по широкому шосе у місто, — Відвезеш мене додому?

- Сідай.

Хлопець кивнув і сів на байк. Я повторила то саме і знову пригорнулась до нього. Так близько... Як тільки ми рушили, прохолодний вітер вдарив мені в обличчя. Закрила шолом повністю і прилягла на Райлі, міцно обійнявши його. Я відчула, як хлопець тяжко видихнув, як тільки я зробила такий крок. Чомусь це викликало у мене посмішку. Через декілька хвилин ми були біля мого будинку. Нарешті, я вдома. Озирнулась навкруги, переконуючись в тому, що ніхто до мене не приїжджав. Не думала, що буду так радіти цьому. Радісно перекинула ногу, щоб злізти із байка, але через свою неуважність, ногою зачепилась за гарячу вихлопну трубу. Я скрикнула від різкого болю і зціпила зуби, щоб не закричати ще голосніше. Райлі зразу підійшов до мене і підійняв моє обличчя своїми долонями.

- Що сталось? – зі страхом запитав він. Я змогла лише жалібно простогнати:

- Нога...

Хлопець зігнувся і побачив той опік, який був ледь не на цілу ікру.

- Чорт, це погано.

- І що тоді роботи? – прошепотіла я і почала повільно скочуватись на землю, бо від болю більше не могла стояти. Райлі не дав цьому статися і я впала просто йому в руки.

- Мегс, ти можеш йти?

Я знизила плечима і спробувала зробити декілька кроків. Райлі побачив, як я кульгаю й обхопив мене за талію і я закинула одну мою руку на його плече.

- Давай, крихітко, я допоможу тобі. Сподіваюсь, у тебе є бинти.

Ми маленькими кроками підішли до дверей. Я витягла з кишені ключі й Райлі взяв їх у мене, щоб швидко відчинити їх. Зайшовши всередину, я оглянулась, а хлопець звернувся до мене:

- Ти зможеш сама впоратись?

- Я не знаю... Може залишишся і допоможеш мені?

Райлі здивовано глянув на мене, вигнувши свою ідеальну брову і загадково усміхаючись. Я продовжила:

- Просто я нічого не знаю про опіки від мотоцикла, а ти повинен знати, що робити у таких випадках.

Він закусив губу і радісно промовив:

- То показуй дорогу до ванни, крихітко.