Дозволь мені пізнати тебе

19

- Хей, мам, тато, — промовила, спустившись до батьків у вітальню. Вони занепокоєно подивились на мене:

- Як ти, Мег?

- Вже краще, дякую. Пробачте мені за мою поведінку, — щиро промовила я, — я хочу попрощатись з вами нормально, а не сваритись перед вашою дорогою.

- Ой, доню. Ходи до нас, — сказала ніжно мама і я сіла біля них на диван і вони з татом міцно обійняли мене, — обіцяй, що не будеш більше плакати через такі дурниці. Ми ж скоро повернемось. І з тобою залишається Дженні.

- Так, я знаю. Коли ви виїжджаєте?

- Завтра зранку, — сказав тато і я засумувала. Так швидко...

- Це дійсно важливо так терміново їхати?

- На жаль... - сказав тато, погладжуючи мою голову, щоб заспокоїти.

- Я буду сумувати.

- І ми за тобою, золотко, — відповіла мама, обійнявши мене міцніше, — а тепер не сумуй. Краще поклич до нас Дженні й ми разом подивимось якісь фільм, окей?

- Окей, — погодилась я і побігла за сестрою нагору. Цілий вечір ми дивилися комедію і їли попкорн. Суто сімейний вечір. Навіть Дженні ні разу не огризнулась за вечір, а мило спілкувалась з батьками. Але вона вкрала в мене половину попкорну!...

Зранку, ми з сестрою вийшли проводжати батьків. Навіть погода не рада. Похмуро і прохолодно. Я накинула на себе капюшон і заховала долоні в рукави.

- Обіцяйте, що будете чемні! – викрикнула мама вже усоте і підійшла до нас, поки тато складав речі в машину таксі.

- Так, мам. Ми будемо чемні, — сказала ввічливо я, а Дженні закотила очі.

- Ну що ж... Пора прощатись, — крикнув тато і підійшов до мене. Я стримала свої сльози й обійняла його. Мама тим часом обійняла Дженні. Потім ми помінялись місцями.

- Ми завжди на зв'язку, якщо щось термінове. Наші емейли ви знаєте...

- Ну досить, мам. Таксі вже чекає, — відповіла нетерпеливо Дженні, я лише похмуро глянула в її бік.

- Так, дійсно. Бережіть себе, любі. Любимо вас.

Батьки сіли у машину і помахали руками. Я також помахала, а сестра боляче сіпнула мене за куртку й обернула до себе:

- Ну що, вітаю. Ти вперше залишаєшся сама на хазяйстві, — сказала радісно вона, поплескавши в долоні.