Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Ліс Мрій

Ліс Мрій дуже відрізняється від звичайного. Дерева в кілька разів більші і майже не пропускають сонячне проміння, але незважаючи на це, тут досить світло. Всюди тихо, не видно жодної живої душі, але таке відчуття, що тут прям таки вирує життя. Особливо незвичайним є атмосфера. Словами складно пояснити, але ліс прям випромінює стан затишку і безпеки. Напевно, це завдяки цьому неймовірному запаху. Хм... ваніль і вишня.
Ніби прочитавши мої думки, Роланд пояснює:
- Кожен в цьому лісі відчуває особливий запах, який розслабляє і людина перестає бути сконцентрованою. Це небезпечно для нас, але так ельфам легше себе захищати.
- Оу, і який запах відчуваєш ти?
- Таємниця.
- Ну ска-а-ажи.
- Не хочу.
- Блін. А ти, Ліззі?
- Я? Запах пирога з яблуками. Такий пиріг у дитинстві мені готувала бабуся. - з ностальгією у голосі проговорила дівчина.
- Міє?
- Зараз... - сказала подруга і вдихнула глибше повітря. - Запах старих книг. Хааа, я кайфую.
Я повернулася до Ніка.
- Фісташки і татовий одеколон.
- Хех. У мене ваніль і вишня.
Мія підійшла до Нейта.
- Нейт?
Але Нейт ніби не чув, задумавшись над чимось.
- Хееей! - Мія почала трясти його.
- А? Що?
- Над чим ти так задумався.
- Просто такий знайомий запах, але не можу згадати звідки я його знаю.
- Який?
- Духи з троянд.
- Подумаєш. Просто проходила якась дівчина і ти запам'ятав цей запах. - відповів Нік.
- Ні, це не те.
- Троянди... Це були улюблені духи Аліни. - прояснила Ліззі.
- Нашої мами?
- Ага.
- Тоді ясно. А нам ще довго йти?
- Поки не знайдемо вхід до королівства ельфів. Ми знаємо тільки приблизне розташування. - почав Роланд і додав: Ми зараз перевіримо по карті, куди нам далі йти. Зачекайте поки що.
- Можна трохи пройтися і роздивитися все?
- Гаразд, але далеко не відходьте. Ми вас покличемо, коли будемо рушати. - відповіла Ліззі.
Ми вирішили розділитися: я пішла з Ніком. Нейт взяв Мію за руку і потягнув у протилежний бік.