Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Каблучка

Ми з Ніком переглянулися і обоє викрикнули:
Каблучка!
- Що? - всі здивовано поглянули на нас.
- Каблучка, що показує наближення духів. - пояснила я. - А точніше цей камінь. - показала я на камінь, який відрізнявся від інших. - І по легенді сходиться.
- Це слушна думка. - відповів Роланд.
- Тоді ми маємо його заховати. - сказала Мія, знімаючи каблучку.
- Ні. Ми не можемо. - заперечила Ліззі.
- Тобто ні? - викрикнув Нейт. - Чому?
- Оскільки каблучка, як тільки Мія її одягнула, активувалася, тобто признала Мію, як нову власницю, то тепер каблучка має бути тільки біля неї. Якщо вона буде знаходиться не у власниці, то матиме зворотну дію і навпаки привабить до себе духів. - пояснив Валентин Святославович.
- Дядьку Валентине, - звернулася я до батька Нейта.
- Так.
- Тоді у мене питання: Чому нам просто не знищити, хоча б один з проклятих предметів, тоді і жертвоприношення не вийде?
- Ех, якби все було так легко. Ті, хто створили ці предмети, поставили на них закляття, що тільки той, хто має їхню кров може знищити ці предмети, тобто їх нащадок. Але нікому невідомо, хто ці люди, а тим більше їхні нащадки. Колись вже маги намагалися знищити підвіску, яка зберігалася в інституті, але тільки на себе накликати біду.
- Але якщо Мію признали, як нову власницю, значить у неї є кров творців каблучки. - зауважив Нейт.
- Ні, в її жилах не тече їхня кров. Те що каблучка її признала, не означає, що вона нащадок тих людей. - відповів Роланд.
- Що сталося з тими, хто намагався знищити підвіску? - запитав Нік.
- Їх знайшли мертвими.
- Мда, такий собі фінал. - прокоментував Дарк.
- О, з'явився. - повернулася я до нього. - Останнім часом ти часто пропадаєш?
Ніхто вже не був здивований, коли я неочікувано починала говорити "сама з собою", оскільки всі вже звикли.
- А нічого, що я з тобою 16 років не був, а тут на кілька днів пропав, то все? Відчитувати мене будеш?
- Ну блін, я вже звикла до тебе. Хоча б попереджай, якщо на довго йдеш.