Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Королівська сім'я

- Про що ви хотіли поговорити? - запитав король, як тільки ми увійшли. Біля нього сиділа дівчина неймовірною краси. Світле рожеве волосся, фіолетові очі, тонкі бордові губи (лише маска приховує ліву частину обличчя), гарна фігура. Одягнута була у фіолетове просторе плаття з напівпрозорими рукавами.
- Ваше Величносте, не будьте такими різкими. - сказала дівчина, а потім встала і, посміхнувшись, звернулася до нас: Мене звати Лілія і я його дружина.
"Значить вона королева."
- Привіт, Лея.
- Ліліє, яка я щаслива тебе бачити. - промовила хранителька і підійшла обійняти подругу.
- Ми вдячні, що ви прийняли нас. Ми... - почав Роланд, але не зміг договорити.
- Ох, не стійте посеред кімнати, сідайте. Його величність коротко мені про все розповів. Вам потрібна шкатулка? Розкажіть, будь ласка, як це зв'язано з Даніелем? - посміхаючись, продовжила королева. І хоча її посмішка виглядала милою, але я відчувала, що вона була не справжньою. І раніше, і зараз я просто обожнюю книги про аристократів, їхню боротьбу за владу, приховані думки і плани, тому я не здивована такою реакцією, але надіюся, що вона не виявиться прихованою злодійкою, як в подібних книгах.
- Даніель повернувся, і він збирає прокляті предмети. Ми вважаємо, що він хоче зробити ритуал «жертвоприношення» і оживити людину.
- Допустимо. - спокійно проговорив А-Аурум? - А до чого тут ми?
- Один з таких предметів зна... - почала Ліззі, як двері раптово відкриваються і у кімнату вибігають двоє дітей, схожих на короля, а за ними двоє ельфів-дівчат, одна з яких була дуже схожою на королеву.
- Пробачте, Ваші Величності, вони дуже хотіли Вас побачити і я не змогла їх зупити.
- Мама! Тато! - кричали діти і побігли на руки до короля і королеви.
- Все гаразд, можеш іти. - як тільки король це сказав, дівчини-ельф відразу вийшла, закривши за собою двері.
Інша дівчина, яка залишилася у кімнаті, спокійно дивилася на нас. Вона була точною копією королеви, окрім лише її золотистих пасм волосся. Дівчина на вигляд була трохи старшою за нас, одягнута у білу блузку і рожеву юбку.
- Я не знала, що у нас гості. Мене звати Аріадна, принцеса ельфів. Ох, тітко Лея! - радісно проговорила дівчина.
- Привіт, Ада. - сказала хранителька і підійшла обійняти дівчину.
На руках у королеви сиділа дівчина на вигляд років з 10, яка була дуже схожою на свого батька. А на руках у короля знаходився хлопчик, найменший з усієї трійки, який також був майже повною копією батька, якби не фіолетові очі, успадковані від матері.
Раптом діти зіскакують з батьків і підбігають до Леї.
- Тітко Лея! - весело викрикнули діти і обійняли хранительку.
- Привіт, Венеро, Артеміє.
Як тільки діти заспокоїлися і сіли до батьків, Лея по одному нас представила.