Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Хранителі

Ми сидимо у вітальні.
— А коли ви накладете на нас цей захист? — запитала я.
— Ми попросили про допомогу п'ятьох хранителів. Завтра має прийти їхня відповідь. — спокійно відповів Роланд, не відчиваючи погляду від документів.
— А вони хіба не погані? — запитав Нік.
— З чого ти це взяв? — здивовано запитала Ліззі.
— Просто у сні я з однією з них (Лорель) «трохи» не поладнав. — подумав Нік, але нічого не сказав. — Але це був сон, можливо, в реальності по-іншому.
— Хранителі по своїй природі добрі. Вони захищають місця, до яких прив'язані. Кожен з них має свою стихію. — пояснила Ліззі.
— І багато є хранителів? — запитала Мія.
— Багато. Це цілий народ.
— Але якщо вони прив'язані до певних місць, то хіба їм можна їх покидати? — сказала я.
— Ненадовго, але можна.
— А кого ви попросили про допомогу? І які в них стихії? — зацікавлено запитав Нейт.
— Ви все дізнаєтесь, якщо вони прийдуть. — відповів Роланд.
— Ок.
— Через скільки почнеться тренування?
— Спочатку ми розберемося з цими документами. Ось, Ліззі, переглянь ці папери. — сказав Роланд і передав дівчині кілька документів, які вона стала уважно розглядати.— Тому десь через годинку.
— Тоді ми поки що підемо.
— Добре.
Ми вже хотіли вийти, як я зупинилася біля виходу.
— До речі, давно хотіла спитати, ви зустрічаєтесь? — Ліззі відразу почервоніла, а Роланд ніяк не змінився.
— Так. — спокійно відповів Роланд.
„Ну так не цікаво. Реакція Ліззі класніша.“
— І давно ви знаєте? — зніяковіло запитала дівчина.
— Ну... майже від початку. — відповіла Мія. Хлопці просто посміхались. Ми вийшли.
— Ох, ну і діти. — тихо буркнув Роланд.
— Ріно, зіграєш нам на скрипці, будь ласка. — попросив Нейт.
— Добре.