- Холодно. - сказала напівнепритомна Мія.
- Вибач, Міє. Потерпи трохи. - говорила Ріта, тримаючи Мію на руках.
Зараз вони знаходилися в крижаній печері. Ріта сиділа біля стіни, тримала Мію на руках і намагалася її зігріти.
- І що ти зробиш? - сказав невідомий хлопець.
- Де ти!? - крикнула Ріта. "Голос лунав згори"
Вона поглянула вгору і побачила хлопця.
- Привіт. Я Еміль, хранитель цього місця.
Еміль - володар стихії льоду. Є одним з найсильніших з хранителів, оскільки є хранителем не просто якогось місця, а всього континенту Антарктиди.
- Скажу чесно, я вражений. Ти протягом трьох годин підтримуєш температуру своєї підобічної, щоб вона не замерзла, але й водночас щоб не згоріла від засильного жару. До того ж умудряєшся тримати бар'єр, щоб я до вас не добрався. - він спустився і підійшов ближче. Еміль торкнувся бар'єру і почав заморожувати його ззовні, але Ріта підвищила силу бар'єру, тому лід відразу розстав. - Я, справді, вражений. - сказав хранитель і відійшов від дівчат. - Але ж наскільки тебе вистачить?
- Що тобі треба?
- Нічого такого. Лише помста. - відповів Еміль і печера почала сильніше вкриватися кригою.
Мія в руках Ріти почала трястися ще більше.
* * *
- Тобто Мію викрав Еміль - хранитель Антарктиди!? - запитав Нейт.
- Він не просто хранитель Антарктиди... - сказав Елайн.
- Що..? - перепитала я.
Елайн поглянув на Лорель.
- Лорель? - звернувся до своєї хранительки Нік.
- Він мій брат.
- ЩО!? - викрикнули ми троє.
- Тихо. Зараз нам не до цього. Треба рятувати Мію. - сказав Роланд. - Для чого він взагалі викрав Мію?
Але всі мовчали. Ніхто не знав правди.
- Невже це була Ріта...? - пробурмотіла Лорель, але її ніхто не почув.
- Треба вирішити, хто піде. - говорив батько Нейта. - Всі піти не зможуть, це може розізлити хранителя. Нам треба врятувати Мію і дізнатися причину його дій, бо так він не відстане.
- Підемо ми. - сказав, говорячи про себе і Лорель. - І Ріна. Вона телепортує нас туди, оскільки ми самі не може телепортуватися на територію іншого хранителя.
- Я теж піду! - викрикнув Нейт.
- Вибач, але ти не можеш. Я розумію, що ти хочеш врятувати Мію, але... - відповіла Лорель.
- Ні! Я... - почав Нейт, але його батько поклав руку йому на плече. Нейт повернувся поглянути на батька, але той помахав головою, показуючи, що зараз не час сперечатися. - Г-гаразд. - здався хлопець. І батько його відпустив.
Я підійшла до Нейта і поклала руки йому на плечі.
- Я обіцяю тобі, що врятую Мію. Негоже ображати мою меншу сестру. - сказала і відпустила Нейт. Він просто кивнув.
Я підійшла до хранителів і відкрила книгу заклинань.
- Ну що ж, до Антарктиди. - звернулася до мене Лорель. Прочитавши заклинання, ми опинилися опинилися посеред снігового поля.
"Ха... добре, що в магічному костюмі, а то не витримала б цього холоду. Як же зараз Мії? Надіюсь Ріта її захистила."
- Ходімо. Нам в ту сторону. - повідомила Лорель.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)
RandomЩо чекає на наших героїв? Нові пригоди, нові емоції. Що нового вони про себе дізнаються?