Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Що задумав Даніель?

Ранок. Нейт сонний зайшов на кухню.
– Доброго ранку. – сказала Мія, яка вже знаходилася тут.
– Привіт. Що робиш?
– Готую млинці.
– А хіба тобі потрібно?
– Ні, але я люблю готувати.
– Чекай, я зараз умиюся і прийду допомогти. – сказав Нейт, йдучи на вихід. – До речі, а де всі?
– Дорослі пішли до Фелікса Велемировича, а Ріна і Нік у біблітеці. Нік хотів показати їй якусь книгу, здається. Або просто захотіли побути самі. – посміхнувшись, добавила Мія.
Через кілька хвилин Нік повернувся до Мії.
– Що мені робити?
– Добав води у тісто. – відповіла Мія і продовжила свою справу.
– Гаразд. Я бачив кілька днів назад тебе і мого батька. Ви розмовляли?
– Так.
– І про що?
– Таємниця. – не перестаючи посміхатись, відповіла дівчина.
– Хей, у тебе з моїм батьком таємниці від мене?
– Так. – легко сказала Мія.
Нік ще кілька хвилин намагався розпитати дівчину, але вона продовжувала загадково мовчати.
– Ну що ж, залишилось намазати варення і готово. Яке хочеш? – задала питання дівчина, ставлячи на стіл кілька банок. – Це сливове, почуничне, абрикосове, вишневе.
– Вишневе.
– О, а ти знаєш толк.
– Звісно, а ти думала.
Через декілька хвилин до  кухні зайшов Нік.
– Ох, ледве вас знайшов.
– Нік, щось сталося? – здивовано запитала дівчина.
– Всі повернулися і Ріна хоче дещо розповісти.
– Тоді ходімо. – промовив Нейт, взявши тарілку з млинцями, і вийшов в коридор.
– Так ви готовили. – констатував факт Нік. – Можна?
– Так, звісно.
– Ми прийшли. – промовив Нік.
– А що з Ріною? Сьогодні вона, на диво, серйозна. Я розумію, що ми втратили один з предметів, але вчора вона такою не була. – проговорив Нейт.
– Чесно кажучи, сам не знаю. Я намагався розпитати, але вона сказала, що розкаже, коли всі збируться.
Хлопець поставив тарілку на стіл і сів на диван.
– То про що ти хотіла поговорити, Ріно? – запитала "лисиця".
– Гаразд. Перейду відразу до суті. Коли ми билися біля замку ельфів, і Даніель забрав проклятий предмет, він не пішов відразу, а зник, як тільки його схопили.
– І ти знаєш чому?
– Можливо. У той момент він побіг назад, я подумала, що Даніель прямував до королеви, але ні. – враз моє обличчя спохмурніло. – Він напрявлявся до Мії.
– Що!? – викрикнув Нейт. – Навіщо вона йому?
– Ріно, ти впевнена? – перепитав Роланд.
– Я тоді лікувала ельфів. Може ти все таки помилилася?
– Ні. Його погляд був направлений саме на тебе.
– Але чому? Чим я можу бути йому корисною?
– Можливо, йому потрібен цілитель. – роздумував Нік.
Раптово надворі почався дощ, передаючи всю атмосферу, яка панувала в кімнаті.
– Такий варіант ймовірний, оскільки цілителів досить мало і він, справді, може потребувати цілителя. – відповів батько Нейта. – Але Мія ще вчиться. Це занадто складно, вчити когось лікувати. Незважаючи на те, що цілителів не так багато, порівняно з іншими народами, але все ж легше знайти когось більш досвідченого.
– Даніель не з тих, хто буде складнішим шляхом, якщо є легший. – сказала Ліззі.
Я взяла щоденник.
"Емарте, привіт."
"Доброго ранку, маленька леді."
"Емарте, у мене є питання?"
"Слухаю Вас."
"Навіщо Даніелю Мія?"
"Вибачте, не розумію Вашого питання."
"Даніель намагався схопити Мію. Навіщо вона йому?"
"Я не можу знати відповідь на це питання."
"Хоча б якісь варіанти. Допоможи, будь ласка."
Відповідь прийшла через кілька хвилин.
"У мене є три варіанти:
– Йому потрібна цілителька.
"Не те. Цей варіант ми вже розглянули."
"– Йому потрібна хранителька леді Мії. Якщо він її схопить, володарка сили вогню відразу прийде її рятувати.
– У той момент, у неї було щось таке, що йому треба."
– Так. – привернула до себе увагу. – Емарт, запропонував ще два варіант. Перший, йому потрібна хранителька Мії. Другий, під час тої битви, у Мії було щось таке, що йому потрібно.
– Ріта? Але вона йому навіщо? – здивовано запитала Мія.
– Хто його зна.
– Гаразд. Над цим подумаємо пізніше, але що на рахунок іншого варіанту. Можливо Мія мала якусь річ, яка потрібна Даніелю. – проговорила Ліззі.
І тут мене осінило.
Ми з Ніком переглянулися і обоє викрикнули...