Пройти крізь туман: за межами реальності(Заморожено)

Таємниця королеви

Принцеса задумалась. Вона довго мовчала, підбираючи слова.
- Чому королева змогла накласти бар'єр, який можуть створити тільки маги? - прямо запитала я.
- Ха... Я розповім тобі, якщо ти нікому не розкажеш.
- Не думаю, що ви довіретесь мені просто на словах. Я права?
- Так.
- Тоді як я можу довести вам?
Раптом Адріадна заправила пасмо волосся мені за вухо. Я відчула щось дивне. Коли вона забрала руку, я торкнулася вуха. У верхній частині з'явилася маленька сережка.
- Пообіцяй, що ти нікому не скажеш, про що ми тут говорили, тоді ця сережка, почувши твою обіцянку, не дасть тобі це зробити, якщо ти захочеш комусь сказати. Але взамін за твою мовчанку, коли тобі буде потрібна допомога, я виконаю одну твою просьбу. Тобі просто треба буде назвати моє ім'я та саме прохання, і я допоможу, але, звісно, в межах розумного. Мені не потрібні проблеми. Як тобі угода?
"Хм, за мою мовчанку вона розповість правду, ще й допоможе, коли я цього потребуватиму. Це дуже вигідно для мене."
- Я згідна. На рахунок сережки...
- Не хвилюйся. Її бачитимемо тільки ми.
- Гаразд. - видихнула я. - Я, Рената, обіцяю першій принцесі ельфів Адріадні мовчати про все, що буде зараз сказано.
На мить сережка засвітилася.
- Ну що ж, тепер я спокійна. Моя мати змогла створити бар'єр, оскільки у ній тече кров мага.
"Хааа... Я здогадувалася, що такий варіант можливий, але все одно шокована. Це ж заборонено."
- Я знаю, про що ти думаєш. Ельфам і магам заборонено бути разом. Хоча війна між ельфами й магами закінчилася кілька століть тому, і батько працює над тим, щоб зробити теперішні закони менш радикальними, багато ельфів все ще бояться повторення історії. На відміну від нас, маги, які готові йти на офіційне примирення і співпрацювати з ельфам, є рішучіші за нас.
- Їх теж можна зрозуміти. Страх прожитого дає про себе знати.
- Я знаю. Тому батько не поспішає з цим питанням. Але сама розумієш, якщо ельфи дізнаються, що у королеви тече кров ворога, може бути повстання, а то ще гірше.
- Так, розумію. Але чому ви не розповіли своїм батькам про те, що я бачила, щоб вони розібралися з цією проблемою? Чому вирішили діяти самостійно?
-У батька зараз багато роботи. Він і так втомлений щодня, тому не хочу добавляти ще одну проблему.
- А королева?
- Їй не можна хвилюватися. Вона... вагітна.
- Ох, вітаю! - радісно і трохи здивовано промовила я.
- Дякую. - усміхнувшись, сказала принцеса і поглянула на небо. - Думаю на цьому розмова закінчена. Мені вже потрібно йти.
- Так, звісно. - відповіла я і поклонилася. Походивши кілька хвилин по саду, я повернулася до кімнати.
- Про що ви говорили з принцесою? - запитала Мія, як тільки я зайшла.
- А, їй були цікаві заклинання з книги, які я використала під час битви. - збрехала я.
- Ясно.
Нік серйозно поглянув на мене, але нічого не сказав.
Того ж вечора ми рушили додому.
- Фелікс Велемирович уже знає про все? - по дорозі запитав Нейт.
- Так, я йому вже повідомив про це. - спокійно відповів Роланд.
Майже під ніч ми дібралися. День видався складним, тому як тільки ми зайшли за поріг, я направилася до кімнати.
- О, Дарк, де ти пропадав весь день?
- Спав.
- Серйозно? - здивувалася я.
- Що з твоїм обличчям? Я що, по-твоєму, спати не можу?
- Ні. Просто... це неочікувано.
До кімнати постукали.
- Ріно, це Нік.
- А, заходь.
- Поговоримо? - запитав він. Як тільки Нік промовив ці слова, Дарк відразу зник.
- Так, звісно. Щось сталося?
Він підійшов і сів на край ліжка:
- Ріно, скажи чесно, ти збрехала про розмову з принцесою?
"Блін, і що сказати?"
Я зітхнула.
- Так. Пробач, але сказати правду я не можу.
- Вона тобі погрожувала?
- Ні, ні! - викрикнула я. - Просто це таємниця їхньої сім'ї, тому я не можу сказати, але проблем це не доставить. Не хвилюйся.
- Ясно.
- Ти так легко це сприйняв.
- Раз ти сказала, що не можеш розказати, значить на це є причини. Тим більше це королівська сім'я. Думаю, якщо ти розкажеш, то у тебе будуть проблеми, а я цього не хочу. Але одне питання.
- Так?
- Чому вона вирішила розповісти тобі таємницю? На це теж має бути якась причина.
- Просто я побачила те, що не варто було, тому їй пришлось розповісти.
- Я зрозумів. На добраніч. - сказав Нік і поцілував мене в лоб, встав з ліжка, щоб вийти з кімнати.
- Дякую тобі. - тихо сказала я.