(Меланхолійна скрипка)┊{{🎻}} . ∙ .°

Частина 1

(Меланхолійна скрипка)┊{{🎻}} . ∙ .°
Частина 1
------------------------------------------------------------------
***
------------------------------------------------------------------
Із серцем відбувається те саме, що зі струнами. Коли біль нестерпний, здається, струни твого серця ось-ось порвуться. Буває, граєш і струни, натягнуті до краю, часом можуть зламатися. Часом і не віриш, що можна їх відремонтувати. Але, якщо знайдеться людина, яка їх замінить, твій біль трохи притупиться.
Отож, почуйте мелодію меланхолії скрипки.
------------------------------------------------------------------
***
------------------------------------------------------------------

Ця кімната була наповнена холодом і невгамовним смутком. Навіть, якщо постаратися його прогнати, просто відкривши дверці балкону, то нічого не вийде.
Неначе домовик, він залишився там назавжди, нагадуючи тобі про твою біль і відчай, що камінцями лежать на дні твоєї душі.

Ох, Скрипка - це прекрасний інструмент. Тільки в тій кімнаті ти міг почути його мелодію: чисті звуки, немов хтось ніжно і трепетно водить по струнам пальці свої, залишаючи на ній осадки свого серця.

Раніше чутно було сміх та радість у тій кімнаті, а музика завжди була сповнена життям, та зараз тільки чути сльози та дорікання.

Навколо розкидані картини, пусті пляшки з під коньяку, сигаретний дим там вітає вже третю добу. Постійно відкрите вікно, яке приносить холод.

А що там на вулиці? - Зима... Але він продовжує стояти посеред кімнати і грати мелодію. Таку смутну...

Якщо вслухаєшся, то одразу зрозумієш, що раптом став частиною історії його. Ванна кімната пофарбована в червоний колір, леза лежать на умивальнику, дзеркало набрало собі крилаті вислови про смерть...
Але він грає, продовжує грати без упину.

Цікаво: а він спить? Бо ночами ти чуєш вже під зорями мелодію його душі, як він страждає... Господи, це ангельська пісня? Це ангели, що топлять печалі в собі? Бо я не знаю більше, як зрівняти ту мелодію, що чую я ночами і днями на проліт.

Він зупинився на мить, бо хтось без стуку увійшов до нього і поглянув у вічі його.

- Друже, ти як? - співчутливо мовив друг.

- Та ніяк... Знаєш, я ось подумав, як жити мені дальше без неї? Без теплого проміння сонця її очей... Без її ласкавої усмішки, яка тут лунала день за днем, - він заплакав.
Сльози текли з його очей по щоці.

- Прошу тебе, Едварде, не картай себе, - друг підійшов до нього, обережно взяв у нього скрипку, міцно обійняв і продовжив стиха: - Я завжди буду поруч з тобою, друже: і в горі, і в радості.

- Дякую, Чарлі.

Чарлі знав її... Знав ту, яка заставила вперше всміхнутись Едварду. Вона подарувала йому життя; подарувала моменти, які безцінні. Їх не купиш, ні: вони одні і вічні. Настільки вічні, що завжди житимуть в його пам'яті.

Але, подарувавши йому життя, вона втратила своє. Правда, він знав, що вона помирала, і про це знав й Едвард, але вони обидва вірили, що вона переможе хворобу і вони забудуть про ту історію, як про тривожну мелодію, але не судилося... Її не стало.

- Друже, - мовив Чарлі. - А давай вип'ємо? Розвієшся, вдихнеш ковток свіжого повітря!

- Не можу, Чарлі, я не можу.

- Ну, годі, прошу... Ти повинен рухатися далі: з нею, чи без неї. Я не думаю, що вона б хотіла бачити тебе таким - впевнений вона була б щаслива від того, якби ти усміхнувся.

- Саме так, була би... - в його очах більше нічого не читалось: там було порожньо.
Душа зламана, а сердце, немов кришталь, от-от готова розбитися на друзки.

- Ну, годі! Гайда на прогулянку! На небі такі чудові зірки. Ось ще зіграєш щось.

- Не можу, вибач...

Чарлі вже сам починав трохи впадати у відчай, через те, що не може допомогти своєму єдиному найкращому другові-брату, який завжди допомагав йому, радів дрібницям. Зараз же він бачить, як цей щасливий вогник потрохи згасає.

- Ну, гаразд, я піду. Але, якщо тобі стане погано і ти захочеш з кимось поговорити - мій номер ти знаєш.

- Так, дякую тобі Чарлі. За все, - на блідому лиці була ледь помітна усмішка.

Чарлі пішов, а Едвард знову взяв скрипку до рук і почав грати мелодію своїх болісних почуттів.