Я не гей

Ер.7

І ось почався дощ. Хлопці були недалеко від готелю, тож не вигадали нічого кращого, як забігти туди.

— Подивися, коли дощ закінчиться. - попросив Техьон.

— Ммм, - Чон тільки увімкнув телефон й зайшов в додаток, — всю ніч.

— Чорт... Я зараз повернуся.

Техьон відійшов убік і зателефонував своїй мамі. Не хотілося знову сваритися, але йти додому ще більше не хотілось.

_розмова_
— Алло, мам, я сьогодні у друга залишусь, добре?
— Ні. Ось прийде гарний результат з іспиту, тоді добре, а зараз додому. Ми й так тобі багато дозволяємо, не будь нахабою.
— Мам, на вулиці сильний дощ.
— То й що? Нічого з тобою не станеться. Я через годину чекаю на тебе вдома.
Техьон почав думати відмазку, треба було придумати її якнайшвидше, доки мати не скинула слухавку.
— Мам, ну сама подумай, якщо я захворію, це ж завдасть тобі лише клопоту. Можна я залишуся у друга?
— ...Гаразд. Але тільки тому, що я не хочу потім з тобою мучитись, якщо ти захворієш.
— Дякую. Гарного вечора.
_кінець_

Техьон зітхнув і повернувся до Чона.

— Тоді можемо зупинитися.

— Але..

— Я заплачу, можеш не париться.

«Та справа не в цьому...» — подумав Гук. Хлопці підійшли на ресепшн, виявляється, вільних номерів нема. Хлопці вже хотіли вийти, але тут дівчина з ресепшна кличе їх назад.

— Щойно звільнився номер, якщо вам ще потрібно, то можемо надати його.

— Так, було б чудово.

— Добре, тоді заповніть це, будь ласка.

Після цієї процедури хлопцям дали ключ і сказали, на який поверх піднятися. Номер виявився доволі маленьким. Там було одне ліжко, навіть дивана не було, тільки стільці та стіл.

— Чорт. Але це краще, ніж будь-де. - сказав Ті.

— Отже, ми спатимемо разом?

— Так. Сам не в захваті, але ж не спати на підлозі.

______________

Ранок. 11:30. Техен заходить додому, пройшовши трохи далі, бачить батьків за столом.

— Доброго ранку. Смачного. - привітався Те.

— Як спалось? - спитав батько.

— А? Добре..

— І як ти можеш спати, посівши друге місце? - спитала мати суворим голосом.