Я не гей

Ер.24

(спочатку я планувала, щоб все було добре в обох пар, але щось пішло не так, вибачте)

Якщо стосунки вігуків процвітають, то у юнмінів сварка якщо не щодня, то через день, два. Останній рік Юнгі роздратований, запальний, незадоволений. Кілька разів він приходив із саднами та синцями, а одного разу взагалі прийшов із кровʼю на руках. Чімін не раз намагався з'ясувати, що відбувається, але той лише сердився і погрожував. Сьогоднішній день не став винятком. Чімін робить собі чай, на годиннику 10 вечора, Юнгі ще немає вдома.
За ці два роки вони заробили грошей, трохи позичили у батьків і купили квартиру.
Пролунав дзвінок у двері і Пак одразу пішов відчиняти. Порог переступає Юнгі з опущеною головою і в капюшоні з кепкою, через що його обличчя погано видно. Навіть не витягаючи руки з кишень ветровки, він роззувається.

— Де ти був? - з обережністю питає Чімін, так ласкаво і дбайливо. — Чому так пізно? Я хвилювався.

Відповіді не було, Чімін спробував зняти з Міна капюшон і кепку, але той повертався і бурчав, а потім дістав руку з кишені, беручи руки Чіміна і відсторонюючи від себе. Рука в крові, ніби він її занурив у кров. Чім не на жарт перелякався.

— Що сталося? - намагаючись не кричати, питає шатен. — Підніми голову. - Юн піднімає голову і обличчя теж у крові. Пак звів вилиці, він страшенно злий, але намагається контролювати себе. — Щось болить? Іди прийми душ.

За півгодини хлопці сіли на кухні за стіл, перші кілька хвилин була тиша. У Чиміна в голові дуже багато питань, а з якого почати він навіть не знає.

— Я вбив людину.

— Що? - у вухах аж задзвеніло. Він убив людину. Навіщо?

— Зарізав. Я вбиваю людей на замовлення.

— Чому ти раніше не розповідав?

— Ти тупий? Хто про це розповідатиме?

Мовчання. Пак збентежений.

— Тебе не посадять? Що, якщо тебе хтось здасть? - паніка накрила з головою миттєво.

— Боже, не починай, а.

— В сенсі не починай? Юнгі, ти людину вбив! Ти у своєму розумі?! Тебе посадити можуть!

— Заспокойся і не біси, ну.

Чімін бігав очима по всій кухні, в голові крутилися думки зустрітися з Чонгуком. Він піднімається, прямуючи до виходу та взуваючись. Юнгі підходить до нього з трохи тривожним виразом обличчя.