Я не гей

Ер.16

Ну звісно, ​​як же без родини Мун? Ні Техьону, ні Чонгуку не хотілося бачитися з Наюн і Даюн. Усі зібралися за столом, народу не так багато: всього сім'я Мун і Синг. Друга родина має 6-річного сина.

— Чонгук, а хто твої батьки? Не схоже, що ти з бідної родини. - запитав старший Кім. І, насправді, це питання звучало дуже не ввічливо.

Завжди, коли Гука запитують про сім'ю - він ухиляється від питання, але мабуть сьогодні йому це не вдасться. Чи може він не хоче, йому хочеться показати - хто він.

— Мій тато Чон Єсон, а мама Чон Інсу. (автор не знає справжніх імен батьків Чонгука) - і практично всі присутні просто завмерли.

— Твій батько власник та засновник корпорації Jagiup? (вигадана корпорація)

— Так.

— Ніколи раніше не бачив їхнього сина. Це справді Ви?

— Так, я просто волію про це не говорити, хочу звичайного життя, поки це можливо.

— Ви успадкуватимете бізнес батька?

— Так, звісно.

— Тоді навіщо Ви пішли на лікаря?

— Це моє особисте бажання. Окрім бізнесу, що я успадкую, я ще хотів би буду лікарем, але не знаю чи буде у мене виходити поєднувати дві роботи одночасно.

— Ох, це й справді гідно похвали.

Вечеря продовжилася. Кім старший явно трохи нервував, ну або так здавалося тільки Техьону. Хоча чому б йому не нервувати? Він майже завжди замовляв слово за свого сина, щоб він завжди обходив Чонгука. Та й по правді сам Те трохи занервував, адже його хлопець – син майже найвпливовішої людини в країні, не в світі, поки що.
Але якщо замислитись, то чому він ніколи не світився в інтерв'ю батьків? Про нього ніде не згадували? Єсон, звичайно, казав, що у нього є син, але ні як його звуть, ні як він виглядає, ні де він вчиться - все це не випливало і ніде про подібне не йшлося. Значить, тільки куратор, методист, заступник директора та сам директор про це знають, правильно? Про ці питання не тільки Техьон думав.

— Аджоші. - Ан Йону (той самий 6-річний хлопчик) підійшов до Чона і почав смикати його за край піджака.

— А? Так, Йону?) - брюнета злегка розсмішило, що його назвали «аджоші», адже таке звернення більше підходить до старших людей, яким вже за 30 точно.