З Різдвяного балу пройшло більше тижня. Все повернулось на круги свої. Равенна знов стала викладати і підміняти професора Снейпа. Одразу після свята чоловік зник кудись на кілька днів. Жінці це здалось дивним, бо він кожен ранок відвідував її під час хвороби.
Зараз відьма сама постукала в двері його кімнати. У звично чорно-сріблястому вбранні увійшла в кімнату.
— Привіт, — професор сидів на дивані біля каміна і вдивлявся в полум'я, про щось роздумуючи. Настрій його не був звично доброзичливим. Швидше, відстороненим і трохи схвильованим.
— Давно тебе не бачила. Ти здоровий? — стурбовано спитала і присіла поряд.
— Все нормально. Просто був зайнятий. З турніром турбот додалося, — усміхнувся натягнуто.
— Скоро всі роз'їдуться на канікули, і тоді відпочинеш, — поклала руку на плече.
— Відпочинок мені ні до чого. А ось ти куди попрямуєш?
Відьма сумно всміхнулась.
— Нікуди. Попрошу у директора лишитися тут. Так-то дому у мене ніколи й не було, і в Дурмстренг не повернусь. Без варіантів. А тут добре й спокійно, побуду до кінця року, а там подивимось.
— Я живу один, тож якщо побажаєш — заходь в гості, — раптом запропонував він, написав адресу на клаптику паперу, що лежав поруч, і простягнув їй.
Рав сховала папірець в кишеню.
— Якось обов'язково зайду. Але скажи мені ось що, Северусе. Що тебе глине? Не заперечуй, я дуже добре це відчуваю і бачу по очах. Це щось давнє, що отруювало тебе ще до нашого знайомства. Ми можемо поговорити.
— Це не має значення, — холодно відмахнувся, не дивлячись їй в очі.
— Для тебе має і дуже велике, якщо ти так вбиваєшся. Втім, не буду робити вигляд, що не знаю. Єдине, що хочу сказати з цього приводу: припини переоцінювати Лілі.
Він подивився на неї так, що відьма відчула загрозу, але все одно продовжила:
— Якби вона дійсно була тобі другом, ніколи не дозволила б Джеймсу так ставитись до тебе. Друзі потрібні не для того, щоб мовчки спостерігати за стражданнями одне одного. Я потоваришувала з хлопчиною Мелфоєм. І знаєш, що я зроблю, якщо навіть його батько дозволить собі зайве по відношенню до мого друга? Я вб'ю його, клянуся. Ну, може, не вб'ю, але Драко ображати не дозволю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanfictionОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
