Ранок зустрів її лихоманкою й спрагою. Чарівниця випила склянку води, хоч і даремно. Потрібні були ліки. Лежати тут і чекати, поки хтось прийде — погана ідея. Сьогодні її вихідний, а по вихідним до неї ніхто не ходить. Вибору немає, доведеться спуститись у лікарняне крило. Дівчина насилу піднялась. Абияк одяглася у вчорашній одяг, і, не розчесавшись, вийшла з кімнати, намагаючись побороти запаморочення. Притримуючись за стіни, спустилась на поверх нижче. Але це було тільки крихтою. Її чекала ще незчисленна кількість мінливих сход. Відьма, попри жахливий стан, крокувала вниз, мружачись від головного болю. Її душив кашель, голосу майже не було. Студенти внизу ще не помітили її, надто велика між ними була відстань. Равенна зробила крок на чергові сходи й примітила знайомий силует всього на поверх нижче. В ту ж секунду сходи від нею зсунулись з місця і чарівниця не втрималась. В очах потемніло.
— Северусе... — вирвалось з її легень з легким свистом, і жіноче тіло безвільно покотилось вниз, до урвища.
Професор почув, як його покликали, хоча звук був ледь чутним. Він різко повернувся й несвідомо вскинув чарівну паличку, побачивши падаюче між поверхів невелике тіло в чорному одязі. Це уповільнило її політ, і Фламель плавно лягла на сходи, які саме перемістились на кілька поверхів вниз. Чоловік хутко збіг вниз і, розштовхавши дітей, що стовпилися біля чарівниці, схилився над нею. Приклав тильну сторону долоні до її щоки й лобу. Жар. Звісно, він вже зрозумів, що з нею. Вчорашній вечір лишив по собі наслідки.
— Розійдіться й покличте лікаря у вежу до професора Фламель, — суворо наказав чарівник і, легко піднявши її на руки, поніс назад в кімнату.
— Сев, — переривчасто шепнула вона, прикривши затуманені очі.
— Ти лихоманиш, — відповів в незвично м'якому для його образу тоні він. — Спи.
Через хвилину чоловік вже поклав її на розстелену постіль і присунув до ліжка стілець. Присів на нього й уважно подивився на хвору. Чарівниця дихала хрипло й важко, нічого перед собою не бачила. Снейп важко зітхнув і розстібнув криво застібнуті ґудзики на її тісній сорочці, аби дати свободі шиї й легеням. Обережно припіднявши асистентку, зняв її важку чорну мантію з тремтячих плечей та прибрав налиплі пасма волосся з лобу, ледь торкаючись його кінчиками пальців. І застиг на мить, схилившись над змученим хворобою обличчям, мимоволі торкнувшись її гарячих тонких рук своїми. Тільки на мить, не відаючи, що робить і нащо. І одразу ж знов зайняв місце на стільці. А через пару секунд в кімнату ввійшли лікарі та інші схвильовані викладачі: Дамблдор і Макґонеґел. Северус поступився місцем лікарям і відійшов у дальній кут кімнати, аби, схрестивши руки на грудях, мовчки спостерігати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanficОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
