День був похмурий та прохолодний. Гоґвортс давно охопив незрозумілий морок та туга. Зі смерті Дамблдора пройшло вже немало часу. Влада перейшла до рук ненависного всім Снейпа. Учні групками сиділи у дворі та щось неголосно обговорювали. Увагу деяких привернула невисока фігура, вдягнута в довгий плащ з каптуром, що приховував обличчя. Вона крокувала широким кроком до директорського кабінету, а слідом за нею біг великий та чорний, як її вбрання, кіт. Її бачили лише кілька миттєвостей, перш ніж незнайомка зникла за дверима.
— Хто це? — злякано шепнув один з першокурсників.
— Здається мені, що це дружина нашого директора, — до них підійшов учень старших курсів, що знав Равенну ще викладачкою.
— Він одружений? — здивувалася група молодшокурсників.
— Так, вона чудова жінка, тільки ми не бачили її понад рік. Безслідно зникла, які вже здогадки тільки не будували. Але, на щастя, вона жива і, здається, здорова.
***
В кабінет без стуку прослизнула гостя в чорному і впустила за собою чотирилапого супутника.
— Моя Равенно, — директор зітхнув, піднявся з крісла та вийшов їй на зустріч.
Жінка зняла каптур і відкинула плащ назад. В довгому обрізку тканини, що поперек перев'язував її грудну клітину, спала закутана дитина.
— Ми не могли піти, не попрощавшись, — зітхає чарівниця. — Всі троє, — кинула погляд на кота, що слухняно сидів біля її ніг.
— Я ціную це, але не варто було. Вас могли помітити не ті люди. Я хвилююся, — Северус поцілував дружину та взяв дитя на руки.
— Це мені варто хвилюватися. Насувається буря, а ти відсилаєш мене якнайдалі, коли я потрібна тут і зараз.
— Йому ти потрібна більше, ніж цьому проклятому місцю, — чарівник сів у крісло, обережно тримаючи сина на руках та ледь погойдуючи.
Кіт треться об ноги зіллєвара, і він зітхає:
— Зовсім як вдома.
Чоловік з безмірною любов'ю і тугою дивиться на малюка, розуміючи, що, скоріше за все, ця їхня зустріч — остання. Мимоволі згадав день, коли професор його вперше побачив.
***
Тобі був прохолодний вересень. Лили затяжні дощі. На календарі нещасливе число «тринадцять». Северус вперше за кілька років повернувся в Гоґвортс без Равенни. Вони знову взяли шлюб, буквально за тиждень після балу. Повернули собі спогади з колб, отриманих від Вікторії, і їх життя почало налагоджуватися на тлі краха та війни, що невпинно насувалися. До того ж доля порадувала їх неймовірною новиною: сім'я чекала поповнення. Засвоївши життєві уроки, Равенна вирішила не ризикувати та пішла з посади. Їй не хотілося майже рік сидіти одній вдома, і жінка написала листа в Бобатон з проханням побути їхньою гостею на тривалий період. Це було гарним рішенням, бо там зараз було спокійніше та безпечніше. Мадам Максім з радістю прийняла колишню ученицю, і з цього почалося довготривале гостювання чарівниці на батьківщині. Равенна таємно бачилася з братом, і у них зав'язалася міцна дружба, якій все життя перешкоджала їхня матір. Але це зайві подробиці.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanfictionОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
