З новим навчальним роком прийшли нові проблеми. І найбільша з них сиділа за викладацьким столом великої зали, вбрана в рожевий несмак. Равенна попросила Северуса сісти між нею і цією жінкою. Та тільки особисто представилася, а чаклунка вже відчула до неї відразу. Фламель за версту відчувала поганих людей, життя розвинуло в ній це відчуття до найвищого рівня.
— Вона така жалюгідна, я вже її ненавиджу. Натерпимося ми з нею, — розлючено бурчала вона, поки мчала широким кроком темним коридором.
Северус ледве встигав за нею.
— Не чіпай її. Досить нам скандалу з Фаджем і твоїм ляпасом. Луціус ледь замнув, — спокійно відповів він.
— Проблема нашого суспільства полягає в тому, що відважувати ляпаси ідіотам протизаконно.
Чаклунка розчинила двері, що вели у двір, і вискочила на вулицю.
— Вони хотіли відрахувати хлопчину за невинний патронус. Якщо нами і далі будуть керувати розумово відсталі, то Волдеморт буде найменшою нашою проблемою, — розпиналась вона у весь голос, аби чоловік, що йшов позаду, гарно її чув.
— Тримай себе в руках, — суворо зажадав він.
— А то що? Мене звільнять з цього цирку з рожевим блазнем? Ненавиджу рожевий, щоб його.
Вони вийшли до віддаленого берегу, щоб сховатися від зайвих очей. Равенна хотіла виплеснути злість, а Снейп запропонував поєдинок.
— До діла, — дістала паличку і вони вклонились одне одному.
Дівчина одразу перейшла в атаку, змусивши противника безперестану відбивати закляття, що вона кидала без зайвих роздумів, проте з відточеною вправністю, якої набула в сотнях боях з хлопцями із Дурмстренгу. В той же час вона тримала паличку легко і елегантно на Бобатонський манер. Забарившись якусь частку секунди, Равенна дозволила чоловікові помінятись з нею ролями. Його настрій був спокійним, тож він використовував закляття розважливіше. Втім, не повільніше.
— Ні, не роби мені поблажок, — голосно сказала. — Я бажаю поєдинок в повну силу.
— Ти не настільки сердиш мене. А відбити твої необдумані атаки для мене дрібниця.
— Мені тебе розізлити? — кинула чергове закляття, що повалило чоловіка з ніг.
— Мені не шістнадцять, щоб злитись через таке, — встав і обтрусився.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanfictionОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
