Дихання збивалося, серце вистрибувало з грудей від тривалого бігу. Ноги спотикалися об нерівності дороги, а непроглядна темрява ночі не давала нічого розгледіти. Равенна влетіла в човновий сарай, наче вітер. На секунду затрималася на порозі, переводячи дух і шукаючи поглядом того, заради кого так поспішала.
— Северусе! — вигукнула здивовано, побачивши його на підлозі коло вікна.
Лише мить і відьма падає на коліна поруч з ним. Тремтячими руками кладе його голову собі на коліна, судомно прибирає чорне волосся з його обличчя. Її погляду відкрилася багряна пляма крові на його білому комірці, і все всередині Фламель похололо.
— Северусе, глянь на мене. Я щось придумаю. Все добре. Все гаразд, — бурмотіла, витягуючи з рукава чарівну паличку.
Проте це було марно. Закляття не працювали. Рани продовжували кровоточити, а життя — покидати її найближчу та найкоханішу людину.
Вії чоловіка здригнулися, і він подивився на неї так, як зазвичай дивився зранку, прокинувшись в одному ліжку. М'яко і тепло, мовчки радіючи, що він не один.
— Не заплющуй очі. Я знайду спосіб. Чуєш? — дівчина судомно копирсалася в кишенях, намагаючись знайти бодай щось. — Все буде добре. Ти ж не можеш мене залишити. Що за дурниця, — розсміялася на порозі істерики.
Проте скоро кишені закінчилися, і що не дивно, ніякого чудодійного засобу для помираючого не знайшлося. Усвідомивши це, Рав застигла на мить, переставши нервово посміхатися. З її очей покотилися сльози.
— Мені так шкода, — прошепотіла здавлено. Плач душив її, не даючи вимовити й слова. — Северусе, я нічого без тебе не можу. Я не знаю, що мені робити. Ти потрібен мені... Так потрібен...
Він лише слабко усміхнувся, зазираючи їй в очі, ніби все було гаразд, мов був радий померти ось так. Чарівниця поцілувала його в лоб і погладила по щоці, все сильніше піддаючись сльозам та відчаю. Це нищило її, навряд чи вона здатна буде пережити цю трагедію. Думки про життя після такого навіть не йшли в голову. Гордовита і вперта Равенна Фламель зламалася за лічені хвилини. Їй в сотні разів легше було пережити круціатус у свої дванадцять, ніж втрату Северуса зараз. Та й немає сенсу прирівнювати ці дві речі. Жалюгідне закляття та кінець життя. Її — в тому числі.
— Радосте моя, — раптом промовив він ледь чутно, і дівчина підняла на нього очі, сповнені сліз.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
Fiksi PenggemarОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
