Юна чарівниця бігла безлюдним коридором, притискаючи однією рукою до грудей книгу у звичайній палітурці. Вибившись із сил, повернула в темну нішу і притиснулася спиною до стінки. Прислухалася. Спочатку було тихо, й вона вже полегшено зітхнула, як раптом завмерла, почувши кроки.
— Равенно! — пролунало дзвінке чоловіче. — Та не тікай ти. Я хочу поговорити!
Одразу ж в проході з'явилася фігура високого парубка в формі Дурмстренґу. Він нервово крокував вперед, обшукуючи кожен кут. Зовсім скоро до укриття Фламель лишилося кілька метрів, і стало зрозуміло, що викриття не уникнути.
— Я тобі все сказала, Володимире, — пролунало з темряви, — дай мені спокій.
Колишній студент одразу ж кинувся в нішу та наткнувся на неї.
— Ти маєш розуміти, що без мене ти ніщо, — схопив її за руку, змусивши впустити книгу.
— Добре, — спробувала звільнитися, — мене це влаштовує.
— Не смій принижувати мене в очах інших. Всім відомо, що ти моя, — прошипів зовсім близько.
— Ти ж п'яний! Негайно відпусти, або я...
— Або що? Пожалієшся моєму дядькові? Він ніколи тебе не любив. Йому буде чхати. У тебе тут нікого, крім мене немає. Та й не тільки тут.
— Я сказала пусти! — з силою штовхнула його, але це виявилося марно. Він навіть не похитнувся, лиш з силою затиснув її до стіни.
— Ти візьмеш свої слова назад, а потім ми поїдемо з Дурмстренґу й одружимося, і твою ганебну кров змиє моє знатне прізвище. Ти будеш слухняною та старанною дружиною. А я відучу тебе від цього маґлівського лайна, — зневажливо глянув на книгу, що лежала на підлозі.
— Цього ніколи не буде, — фиркнула зневажливо й плюнула йому під ноги.
Парубок міцно схопив її за челюсть.
— Буде, — прохрипів, насильно цілуючи та заламуючи руки.
— Пусти! — вискнула, намагаючись дотягнутися до палички в рукаві.
— Ти моя! — прошипів поруч з вухом, запускаючи їй руку під спідницю і зриваючи ґудзики з вбрання.
Вона відчула його холодні пальці під одягом і серце стислося в грудях. Не дозволити страху паралізувати себе вартувало чималих зусиль. Але сенсу від цього було мало. Володимир сталевою хваткою тримав її, не дозволяючи рухатися, а за хвилину, різко розвернувши до себе спиною, так втиснув її щокою в кам'яну стіну, що на обличчі лишилися синці та садна.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanficОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
