Сонце підземель | UKR

Давні рахунки

Літо винагородило їх відпочинком. Спровадивши студентів по домівках на довгі канікули, Северус та Равенна, прихопивши свого улюбленця, попрямували у свій новий будинок. Ремонт та реставрація на той момент вже були завершені, і чаклуни одразу ж відчули себе повноправними власниками як маєтку, так і власного життя. Вони проводили теплі вечори на просторому балконі, милуючись мальовничою природою та читаючи книжки. А вночі, після заходу сонця, дівчина тягнула чоловіка за собою до озера, що було зовсім поруч. Ах, як він любив ці моменти, хоча весь час впирався, даремно вдаючи, що у нього купа справ. Ледве їхні ноги ступали на гальковий пляж, як дружина скидала свій легкий одяг, лишаючись оголеною та простоволосою. А потім квапилася на кам'яний пірс для човнів. У світлі місяця, прикрита лише довгим в'юнким волоссям, Равенна здавалася йому нічим іншим, як німфою з легенд та дитячих казок. Хоча ні, зовсім навіть не дитячих: дітям не усвідомити такої краси та грації. І він, дорослий чоловік, з завмиранням серця та юнацьким полум'ям в очах дивився, як це неймовірне створіння кидає на нього веселий погляд, а тоді стрибає в прохолодну воду, скриваючись під її гладдю на кілька секунд. Раптово виринає десь віддалік та дзвінко сміється. Бліде світло місяця грає на мокрій шевелюрі, роблячи її схожою на чорну смолу, відблискує на блідому тілі, даючи зрозуміти, що найбільша краса дивовижних пейзажів та шикарного маєтку блякне перед нею. Чи справді була дівчина настільки божевільно гарною, чи це він подумки прирівнював її до всіх відомих богів — сказати важко. Але чоловік жодного разу про це не задумався: для нього це було просто непорушною істиною.

Накупавшись вдосталь, Равенна виходила з води прямо перед чоловіком, змушуючи його знову відчувати себе палко закоханим підлітком. Дарувала йому безцінний цілунок і приймала з рук м'який рушник та одяг. А тоді вони довго гуляли околицями, час від часу збираючи різні трави. Тут їм не було чого боятися. Про їх сімейний маєток ніхто, крім старої в Лондоні, й не знав зовсім. І, за домовленістю подружжя, не дізнається. Втомившись від прогулянки, подружжя поверталося в будинок. У великій обідній залі ельфи-домовики подавали їм пізню вечерю. Спочатку вони обидва навіть не думали, що ті стануть їхніми помічниками, але в останню мить ельф, що допомагав Равенні, дізнався, що жінка збирається до свого будинку на все літо і визвався працювати у неї. За ним прийшло і кілька інших. Воно й не дивно, адже чаклунка за весь час перебування в школі змогла встановити гарні стосунки з вухастими, знайшовши серед них товаришів та навіть співрозмовників. До того ж їй не подобалося дивитися на їхній обірваний та брудний одяг, тому дівчина особисто зшила їм туніки з гарної темно-зеленої тканини, що ще більше вразило створінь.