Сонце підземель | UKR

Жінка з букетом конвалій

Грюк. Двері в підвал з гуркотом зачинилися. Пролунали важкі кроки кам'яними сходами. Десь внизу, в абсолютній темряві, здригнулася людина.

— Лумос, — сказав спокійно своїм низьким голосом Северус та, вказавши паличною в темряву, огледів приміщення.

Зустрівся поглядом з озлобленим обличчям полоненого, що сидів на підлозі, прив'язаний спиною до бетонного стовпа. Це був парубок спортивної статури, зовнішньо схожий на Ігоря Каркарофа, тільки без бороди та замість гарного вбрання — обідране ганчір'я.

— Гадаю, мої колеги тебе вже навідували, — всміхнувся професор, дивлячись на каліцтва Володимира та запалюючи свічки.

— А ти ще хто такий? — зневажливо кинув молодший.

— Звісно, де мої манери? — гмикнув самовдоволено і розстібнув ґудзики на сюртуку. — Дозволь представитися, Северус Снейп.

— Що ви хочете дізнатися? Мене вже майже тиждень марно катують та не ставлять питань. Це ідіотизм.

— Я вислідив і притягнув тебе сюди не тому, що мені здався твій гамір, — професор стояв спиною до полоненого, перебираючи в руках інструменти для катувань.

— Це не відповідь.

— Якось ти був знайомим з моєю дружиною, — продовжував так само рівно та зосереджено.

— Уточнюйте. Я знав жінок більше, ніж ви — людей.

— Звісно, уточню, — трохи всміхнувся та дістав з кишені складене навпіл фото. Глянув на нього рішуче. На знімку Равенна в день їхнього весілля. В гарній білій сукні та з букетом конвалій у руках. Усміхнена, прекрасна та щаслива. Кожну мить, поки дивився на фото, розумів, що робить все правильно.

— Поглянь, — підніс ближче до Володимира. — Впізнаєш? — посміхнувся нездорово професор.

— Дай подумати... — награно мовив. — Та це ж одна з моїх лярв! Треба буде якось до неї зазирнути. Підкажеш адреску?

Блискавичний удар кулака змусив якусь кісту в його черепі хруснути, а все тіло — піддатися назад. Полонений замовк, спльовуючи кров та хапаючи ротом повітря. Зіллєвар тільки потер постраждалі від сильного удару кісточки пальців, не відводячи погляду від Володимира.

— Не вдавай з себе казанову, Каркароф. Мені відома сутність прокляття, що лежить на тобі. Секс для тебе щось недосяжне, — сказав зловтішно, знову відвертаючись до столу та ставлячи на ньому фото дружини, щоб катований міг чітко його бачити. Знову взявся перебирати інструменти, відклавши паличку. Чаклунство позбавило б його можливості насолодитися процесом.