Дні затягувалися, мов хтось навмисно сповільнював плин часу. Пройшло вже трохи більше ніж тиждень з того моменту, як Равенна офіційно стала незаміжньою жінкою. Заняття вона не проводила і майже не виходила зі своєї вежі. Сказала директору, що захворіла. Та вона й справді відчувала себе хворою: руки опускалися, жодної працездатності. Тільки цигарка за цигаркою. Як і протягом усього цього тижня, Равенна сиділа та дивилася в одну точку, по горло загрузнувши в трясовині спогадів та роздумів. Чому він, не кохаючи її, весь час був поряд? Тримав за руку під час гарячкового марення... покликав під вінець. Адже у Северуса був вибір: Снейп не Луціус, руками й ногами зв'язаний узами шлюбу. Згадавши це, Фламель здригнулася. Адже для Нарциси вона була тою самою Лілікою. Романом чоловіка на стороні. Як місис Мелфой жилося з цим? Хай вона і не знала, що саме Равенна, її гарна подруга, проводила ночі з її благовірним. Від цього стало ще огидніше — відчулося власне лицемірство. Вона засуджує Амбруель, хоча кілька років тому сама була не кращою. Такою ж коханкою... Звісно, Цисі не кохала Луціуса, як вона — Северуса, про що й сама не раз казала, але все-таки...
Рав підвелася та взялася нишпорити у шафі, шукаючи довгасту коробку, що мирно лежала там вже понад два роки. Їй знадобилося на це багато часу, але пошуки виявилися успішними. Фламель дістала з упаковки новеньку тростину з рукояттю у вигляді голови змії, точно як у Мелфоя старшого. Сіла з нею на край ліжка і, повільно покрутивши в руках, зітхнула.
Може, їй справді варто було тоді обрати Луціуса? Можливо, він справді був в неї палко закоханий? Хто знає, можливо, тоді вона зараз не сиділа б коло розбитого корита. Певно, тоді все було б легше. Однозначніше. Але в такому випадку Драко та Нарциса відвернулися б від неї. Це була гра, в якій не існувало виграшного варіанту. Що з Луціусом, що з Северусом їй не було чого сподіватися на щастя. Така лайнова доля. Краще б не відповідала взаємністю жодному, тоді все ще лишалася б в стороні, а не вплутувалася б по самі вуха у війну добра та зла.
В ній кипіла лють на себе та всіх навколо. Жінка підвелася та, квапливо відчинивши двері, вийшла на балкон. Поглянула на вечірнє небо та, розмахнувшись, щосили викинула кинула тростину геть. Предмет зник за межами стін, чим подарував власниці певне полегшення, хай і не від всіх печалей. Постоявши так хвилину, чарівниця раптом і сама перемахнула через поручні та каменем ринулась униз.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце підземель | UKR
FanfictionОповідь про трьох чоловіків, небайдужих до однієї жінки. І небайдужих по-різному: хтось пристрасно й палко кохає, хтось мовчки і всім серцем, а хтось щиро й невзаємно. В житті кожного ця зустріч була неминуча, й від того ще більш драматична. Їм дове...
