Тінь Імператриці

Частина 3.

-Не робіть цього.

-Я сказав тобі повертатися.

-Даруйте, я не можу цього зробити, ці подарунки передані Вам.

Непокора Грейс змусила Барона Фредеріка, який ледве стримувався,  підвищити голос.

-Ти чуєш що я говорю? Я не буду повторювати вдвічі. Забери це зараз же. Хутко!

-Коханий, що відбувається?

Чесана почала нервувати, коли її чоловік, який завжди був спокійним, розсердився.

-Тобі не треба це знати. Тільки не дивись.

Рука Барона Фредеріка, в які був пергамент, стиснулася щільніше.

-Іди до біса! Забери ці подарунки назад!

-Пробачте, але я не можу цього зробити. Можу піти, але скоро повернуся.

-Грейс!

Незважаючи на погрози, Грейс, навіть, не шелехнуся. Хоча у Барона Фредеріка не було територій, був статус дворянина. Можливо, він відчув себе обуреним непокорою дворецького, його обличчя стало червоно-синім від злості. Олена, яка в цій напруженій боротьбі оцінювала ситуацію, вказала на пергамент і сказала.

-Чи можу я поглянути?

-Тобі не потрібно це читати!

Незважаючи на різку відповідь батька, Олена була спокійною.

-Це про мене, так?

-Що?

-Я спитала, чи це про мене.

-…!

Приголомшений, Барон Фредерік завагався, не знаючи що відповісти. Олена була впевнена у своїй догадці.

-Здається, я права.

-Люба…

-Я хочу знати. Я повинна це прочитати.

Олена обережно взяла зім’ятий пергамент з рук Барона Фредеріка. Батько, здавалося, вагався, але коли Олена подивилася на нього без жодного слова, послабив хватку.

Олена прочитала зім’ятий пергамент.

Вона вибухнула сміхом, коли прочитала останнє речення. Цей пергамент був пропозицією. Купа пакунків були надіслані в якості сватання. Іншими словами, пропозиція стати наложницею Віконта.

‘’Як кумедно’’

Якби це була Олена з минулого життя, новина, як грім серед ясного неба, змусила б її плакати та піднімати шум. Наложниця… Мабуть, вона відчувала б себе так, наче весь світ проти неї. Але не зараз…