Тінь Імператриці

Частина 26.

Олена посміхнулася.

-Присягаюся честю Величного Герцога, даю Вам слово, Мадам. 

-Ви дійсно можете це обіцяти?

-Стільки, скільки захочете. Якщо таке Вам буде до вподоби, можу залишити письмову присягу. Не хочу рекомендувати це, тому що залишило б очевидні докази, та я можу записати для Вас, якщо цього бажаєте.

Мадам де Фланроуз була так стривожена, що у неї запрацювали усі мізки. Як жінка, що поводилася неначе Пані серед пані в суспільстві, але була готова чинити непристойний адюльтер за спиною, вона була швидка у виборі.

-Ні, я вірю у Вашу обіцянку.

-Це мудре рішення.

Олена, що уклала угоду, неквапливо підняла чашку й піднесла до рота.

-Ви можете сказати Лібріці, що відішлете мені цю дитину в обмін на хустку.

-Так, Ваша Високість Принцесо.

-Залишаймося близькими й в майбутньому, Мадам.

-…

Коли Олена залишила спроби для покращення стосунків, Мадам де Фданроуз зробила обличчя, на якому не можна було ні сміятися, ні плакати, й Пані тільки пила чай. Незабаром після цього Лібрік повернулася в вітальню в обережній ампірній сукні.

-Пробачте, що мене так довго не було.

Лібрік знову сіла, просячи про порозуміння.

-Ви розмовляли, поки мене не було?

-Ми говорили про манери Пані. Я ніколи не забуду сьогоднішню бесіду, тому що кожне слово, сказане Мадам, було просто перлиною.

Олена знову стала чистою аристократкою, неначе таємних бесід і не було зовсім. Мадам де Фланроуз вважала це смішним, та не могла цього показати, тому що була в такому положенні, що, навіть, не могла протистояти Олені таким лукавим способом.

-Ваша Високість, я тут для того, аби повернути хустку.

-Я й не сподівалася на повернення.

Олена, навіть, спробувала переконати її, та Мадам де Фланроуз залишалася вірна своїй ролі.

-Вона доглядає за мною всього близько двох років. Добре вихована й гарно ерудована дитина. У неї прекрасний характер й талант. Я вважаю, що вона гідна аристократизму й царственості Вашої Високості.