Тінь Імператриці

Частина 22.

-Сестро, як давно ми зустрічалися?

Авелла прикинулася знайомою з доброзичливим тоном. Вона мала вміння приховати себе, попри юний вік, за щасливим виразом обличчя, в якому не відчувалося ніякої вдаваності.

‘’Ти все ще як дитина.’’

Олена вважала поведінку Авелли милою. Це була дівчина, що створила неперевершену фракцію в суспільстві, але була жорстоко розтоптана Оленою. Проте тепер Авелла не могла порівнятися з нею.

-Авелла, дійсно, як давно це було?

Олена привітала її так радісно, неначе зустріла давноминулу родичку.

-Так. Ти, навіть, не уявляєш, як я хвилювалася за тебе.

-Чом би мені не знати? Якби ти була хвора, я теж хвилювалася.,- майстерно відповіла Олена.

Оскільки насправді, вона не могла цього зробити, повернулася, аби сказати, що в такій ситуації те ж саме було і з нею.

-Тепер ми можемо частіше бачитися?

-Так, звичайно.

-Це так добре! У мене є багато пані, що хочуть познайомитися з сестрою.

Авелла розгорнула своє тіло, і, здавалося, похвалилася натовпом, що йшов за нею. Деякі з них виключно пані, які гарно стежили за Веронікою.

‘’Дитина.’’

Олена фиркнула на дитячі хвастощі Авелли.

-Правда? Я вже з нетерпінням чекаю цього.

-Я теж. Отже, ти збираєшся повернутися в академію?

Олена зробила на мить паузу.

Прикордонна Академія. Це була найвища та найбільша академія на континенті, як за назвою, так і в реалії. Це було місце, де сподівалися здобути освіту діти Імперських вельмож, Королівських родин невеличких країн та аристократи, і у неї була довга історія та репутація навчального закладу високого рівня.

Вона також була місцем, де зав’язувалися стосунки, які приведуть Імперію до успіху, та Королівські особи та аристократи інших країн іноді вважали випуск з Академії – символом еліти. Її слава була настільки міцною, що Академія Рун Королівства Ройєр була далека від того, аби бути переповненою учнями.

‘’Лібрік, ти збираєшся зробити крок вперед, вірно?’’

Олена вагалася та чекала відповіді Лібрік.