Тінь Імператриці

Частина 38.

-Я вже знаю цей погляд.

-…!

Олена швидко приборкала гнів, що показався на обличчі, не маючи сил піддатися контролю ні на секунду.

-Мені дуже шкода. Я збиралася піти без дозволу старшого.

-Навіть голос…

Губи пересохли, переводячи погляд на юнака, що звузив очі – аби не ‘’вступити в багнюку підозри’’, змусила розсміятися та пожартувати.

-Ми схожі? Тоді вона дійсно прекрасна, вірно?

Студентка нещиро посміхнулася, обернувшись – легковажність, що ніколи не проявляла Вероніка. Вона боялася викликати підозру в ‘’брата’’, тому й показала протилежність Принцеси.

-…

Попри виступ, Рен не відповідав.

Секунда, дві…

Менше декількох митей здавалися довше за години – божеволіла, боялася – можливо, він помітив.

Нарешті з’явилася реакція.

Посміхався. Засміявся без злості. Дівчина приголомшено стоячи, абсолютно не розуміла несподіванки. Молоде хлоп’я раптом зняло фірмове пальто.

‘’Що ще ти збираєшся вчинити?’’

Оскільки ‘’родич’’ мав звичку мучити людей найхимернішими способами, побоювалася, що може знову вчинити якусь шкоду…але він просто накинув плащ на голову постраждалої, що скоріш за все, захищатиме її від проливних осадів.

-Йде дощ.

-…

Люсія не могла ні сміятися, ні плакати – стояла з нетямущим виразом обличчя, не знаючи чому…не знаючи з якими намірами... – від цього хвилювання підіймалося в душі ще дужче.

-Тепер ти підеш, чи не так?

-…Можу?

-Звісно.,- поманив за собою, не рухаючись зі схрещеними руками, неначе не збираючись більше сперечатися.

Олена обережно потягнулася, не знижуючи напруги, та промовила.

-Тоді я піду. З Вашого дозволу, покину Вашу Світлість.,- попрощалася та спробувала поспішно втекти.

-Ти моя боржниця.

Озирнулася на парубка, що змусив її нервувати, говорячи про борг та лукаво посміхаючись, неначе диявол, виглядаючи так, ніби радіє новій іграшці.