Тінь Імператриці

Частина 35.

-Не виніть себе. Зростання завжди супроводжується болем.

Олена втішила Рафаеля, що витріщився на неї.

-Я кожного разу почуваю себе незручно. Ви безперечно молодша за мене, та відчуваєтесь неначе зріла доросла людина.

-Чи означає це, що я виглядаю старою, пане?

Люсія пожартувала у відповідь, неначе була новою  студенткою в академії. Для Принцеси вчитель був єдиною людиною в минулому житті, до якої у неї не було поганих почуттів. Крім того, юнак був добрим. У минулому вона почувала себе спокійно, коли бесідувала з ним, і зараз було те ж саме. Тільки у розмовах вона могла зняти напругу та трохи заспокоїти тіло та розум.

-Мені вперше так незручно від того, що я випускник. Так що, напевно, мені складно базікати.

-Ваше виправдання занадто просторе. Ви робите це спеціально, аби мені було незручно, чи не так?

Прийшов час їм обмінятися жартами та заглушити його муки.

Так-так-так

У коридорі за дверима пролунав гучний звук взуття. Тоненький звук, який спочатку був погано чутний, ставав все голосніше та голосніше, і незабаром припинився.

-Рафаель, ти там?

Здивована слабким голосом дівчини за межами студії, Вероніка подивилася на чоловіка, немов запитуючи, хто вона така.

-Це моя подруга. Вона прийшла без попередження. Е-е. Заходь.

Коли митець підвищив голос, в щілину дверей протиснулася дівчина з довгими прямим волоссям.

-Я сказала тобі зробити прибирання…О? У тебе гість?

Подруга Рафаеля виявилася його ровесницею. Олені пора було встати зі стільця, бо відчувала, що повинна привітатися з гарними манерами.

-…!

Обличчя студенти побіліло, як тільки зустрілася поглядом з жінкою, що стоїть перед нею. Це було шокуюче возз’єднання, яке вийшло за рамки здивування та майже перейшло в подив.

-Це пані Люсія. Моя наставниця та радник.

-Наставниця? Вважаю, ви велика людина для такого професора?

Дівчина протягнула руку, подивившись на нову знайому цікавим поглядом.

-Приємно познайомитися. Я Сесілія.