Частина 21.

23 6 0
                                    

Олена люто блиснула очима.

-Ти ж дотримуєшся рамок, вірно? Є межа тому, на що я буду закривати очі.

-О, як же страшно.

Рен знизав плечима, змахнув волоссям та раптом наблизився настільки, що дістав до кінчика її носа. Олена, яка не підозрювала, що таке станеться, на мить, від здивування, забули як дихати.

-Не провокуй мене занадто сильно. Поки я не перейшов всі межі.

-Ну і що ж ти можеш зробити?

Олена не розгубилася та ,,показала зубки’’. Не було ніяких причин штовхатися, якщо тільки вона не попалася на обмані. Рен витягнувся першим в битві поглядів, що здавалася, навряд чи закінчиться.

-Ти маєш рацію, що я можу? Ніколи не думав про це. Я повинен ,,побалакати’’ з розумом про це відсьогодні.

-Якщо ти збираєшся застосувати свій мозок, може, зробиш це на вулиці?

Коли Олена вказала на двері своїм тонким вказівним пальцем, Рен розсміявся, неначе це було абсурдно.

-Добре, я піду, куди ви хочете, Пані.

Рен перебільшено бадьоро попрощався, а потім обернувся. Кроки віддалялися, і незабаром двері з гуркотом відкрилися та зачинилися. Олена змогла розслабитися тільки після того, як повернула голову, аби переконатися, що сучий син пішов.

-Охх..

Стогін вирвався з маленьких губ Олени. Вона так нервувала, що усе тіло затекло та боліло.

-Ти свиняче рило.

Олена виплюнула те, що хотіла сказати ще сотню разів. Хоча не могла зробити це перед його обличчям, вона відчула полегшення після такого душевного крику. Було відчуття, що вона розколює великий камінь, що перегороджує їй шлях.

-Я зібралася на вершину. Давай просто подумаємо про майбутнє.

В цей час Рен спускався сходами в прибудову, де знаходився банкетний зал.

-Дивно. Чим більше про це думаю, тим старанніше виглядає.

Кроки Рена не припинилися б, навіть, під час пожежі, бо досконало знав внутрішній план головної будівлі.

-Тебе ж точно отруїли…

Очі Рена, що бурмоче про себе, були глибокі, як ніколи.

-Як, біс його візьми, вона опритомніла?

Відомо, що не можливо здогадатися яка отрута, після злочину. Можна було запобігти поширенню токсичності, але це була межа. Аби зупинити її, треба спати весь день. Ти стаєш живою, та не зовсім дієздатною людиною.

Тінь Імператриці Where stories live. Discover now