Частина 9.

29 8 0
                                    

Перед світанком карета з Оленою та Лібрікою проїжджала вулицями Сайленса.

-Олено, мені повідомили про твоїх батьків.

-Справді? Що сказали? Вони благополучно вибралися з Імперії?

При згадці про батьків, Олена стала відданою донькою. Вона була настільки відчайдушна, що Лібрік не могла повірити, що це акторство.

-Вони безпечно вибралися.

-Це таке щастя. Дякую, Лів. Твоя турбота – найкраща у світі.

Лібрік звузила очі.

-Але, я чула, що здоров'я твоєї матері не дуже, напевно, перенапружилася в дорозі.

-Що? Ох, що з нею? Вона поранена? Де саме? Це моя повинна. У неї боліла душа за мене, тому тіло…

Олена метушилася, наче наполовину втратила глузд, а потім опустила голову.

‘’Падай!  Хутчіш падай!’’

-Мамо, мамо… О, моя мамо…

Олена сумно вигукувала, її голос підвищився від ностальгії та хвилювання. Їй було боляче, як дитині, розлученій з матір’ю.

-…

Лібрік примружила очі. Вона навмисно надала Олені неправдиву інформацію, сподіваючись, що та якось відреагує; якщо була в змові. Але який сюрприз. Вона, напевно, й не могла уявити, що пара втекла.

‘’Здається, вона не знає, що батьки втекли.’’

Лібрік закусила губу.

-Не плач. Лікар сказав, що це тимчасова лихоманка та їй скоро стане краще, якщо відпочине.

-Мама повинна одужати. Інакше, я не буду впевнена в житті у Імперії.

-Звичайно.

Олена заспокоїлася та витерла очі хусткою.

-На даний момент, вони, мабуть, на Маріанських островах.

-М-Маріанських островах? Ті, які називають земним раєм?

-Так, це найкращі острови у світі.

Лібрік нахабно збрехала. У баладах чи романах Маріанські острови називали раєм, але реальність була зовсім іншою. Острови були заповнені піратами, а хвилі були такі сильні, що ловити рибу було неможливо. Олена з радістю вдала, що цього не знала.

-Я теж так чула. Відчуваю полегшення, якщо вони там. Сподіваюся, їм не доведеться турбуватися і будуть жити комфортно.

Тінь Імператриці Where stories live. Discover now