Вона лягла на ліжко і шумно зітхнула.
Закінчився ще один важкий день на садибі, нова порція важкої фізичної роботи, ще одне випробування для її виснаженого тіла. У Аннель ломило спину, ноги й руки. У голові більш-менш гуділо.
Вечеря закінчилася годину тому, і Аннель зголосилася допомогти Ілітеї. Але служниця тільки попросила її прибрати зі столу і відправила відпочивати.
І як могла Ілітея щодня посміхатися і не скаржитися на свої страждання? Аннель хоч і була странницею, мандруючи на конях, бігаючи по дахах, ховаючись від вартових, але чомусь не пам'ятала такого болю. Воно й не дивно, під час дороги до Роеа, злодійка не займалася жодним фізичним навантаженням. Тому її тіло відпочило.
Раптово пролунав короткий стукіт у двері. Аннель крикнула, щоб її залишили одну і не турбували.
Але двері відчинилися. Дівчина поспішно підвелася й глянула на відвідувача.
— Негоже обманювати гостей, - звернулася до неї юна особа.
Аннель завмерла, вражена райдужним блиском у її очах і красою чужої зовнішності.
Довге пряме волосся чорною гладдю опускалося на тендітні плечі. А обличчя... Воно немов складалося з найніжніших форм, обрамлене високими вилицями і легкими, темними віями, які, здавалося, закривали її очі – чорно-карі і трохи розкосі, – залишаючи лише неясний відблиск темних зіниць. Вона була вбрана в червоне вбрання, подібне до квітки лотоса, що ще не розкрила свої пелюстки, – ця сукня, що облягала її шкіру, й торкалася підлоги, немовби прагнула злитися із землею, коли вона йшла, подібно до плавання в морі квітів. Довгі рукави, широкі й вільні, більш схожі на крила птаха, приховували зап'ястя, немов охороняючи їх від сторонніх очей. А на губах витончено грала усмішка, ніби створена з найтонших ниток душі, що переливається від хитрості до доброти, наче вона знала всі таємниці світу і не була готова поділитися ними з іншими.
— Вибачте, - тихо сказала Аннель, роблячи маленький уклін.
— Цікаво, як би повелася господиня, дізнавшись, що служниця так розмовляє з мешканцями садиби? - глузливо запитала дівчина, кинувши погляд на Аннель і прямуючи до її гардеробної шафи.
— Цього більше не повториться, - пролепетала Акантха.
Серце завмерло, коли гостя відкрила гардеробну шафу, оглядаючи одну запасну сукню служниці та її мандрівний одяг. Нічого іншого там не було.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Під покровом ночі
FantasyВона була вихована для злодійств і омани. З раннього дитинства вона змушена була виживати у світі злочинів, навчаючись мистецтву крадіжки вже з тринадцяти років. Її навички швидко привернули увагу підпільного світу. Її ім'я викликає страх і трепет н...
