Розділ 35

11 3 0
                                    

Ейнолд бився в сумнівах. Його долали злі думки, темрява загрожувала поглинути, але він не визнавав свого перетворення на зло.

Він хотів вирушити до матері і все їй розповісти. Він усе ще не міг викинути з голови ту розмову з Юландою. Тоді він розповів їй про прокляття, як його зняти і всю його історію. Він проговорився.

Ейнолд вилаявся, сідаючи в крісло в читацькій кімнаті, призначеній для відпочинку, розваг і читання, після важкого дня. Але він навіть не втомлювався. Ейнолд абияк заповнював папери, а потім байдикував щодня, чекаючи, коли Юланда звільниться, щоб прогулятися.

Але якби він розповів, мати покарала б не тільки його, а й Юланду за надмірну цікавість. Та й навряд чи мати його покарає. Усе обійдеться лише нотацією, де розповідатиметься про те, що його вчинки були помилковими і пішли на шкоду деяким людям. Він знав, що покарання його матері буде не більше ніж суворою лекцією – простим шепотом на вітрі порівняно з бурхливою всередині бурею, на яку очікувала Юланда. Її відправлять на кухню і змусять без кінця трудитися під пильним оком Рістора.

Ейнолд встав. Він не повинен розповідати своїй матері все. Однак йому було нестерпно бачити поруч зі служницею громіздкого наглядача, і йому потрібно було якимось чином позбутися його.

А згадати тільки дотик їхніх рук...

Серце Ейнолда стиснулося і нестерпно занило. Тільки в моторошних снах він міг повірити й побачити, що вони разом. А думки про близькість і зовсім лякали його. Юланда була не з тих, хто міг би полюбити брамника. Він був упевнений.

Але якщо він розповість усе матері, якщо довіриться їй... Вона просто зобов'язана відсторонити Рістора від неї.

Ейнолд поспішно покинув покої.

Під покровом ночіWhere stories live. Discover now